Характерні риси художнього мовлення та особливості словника поезії 80-90-х років ХХ століття на матеріалі творів молодих українських авторів. Групи художніх слів, позначених активним уживанням в поданій поезії. Семантичний розвиток означених лексем.
При низкой оригинальности работы "Семантика художнього слова в поезії 80-90 років ХХ століття (на матеріалі творів молодих українських авторів)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Харківський національний університет імені В.Н. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукАктуальність дослідження семантики художньої лексики в поезії 80-90-х років ХХ століття визначається, по-перше, характерним для сучасної лінгвопоетики посиленням уваги до питань семантичного переосмислення художнього слова, збагачення його змісту; по-друге, відсутністю комплексного опису особливостей функціонування лексем із “ореолом поетичності” в поезії кінця ХХ ст.; по-третє, необхідністю дослідження мовної практики представників молодої української поезії, серед основних рис якої відзначають схильність до поетизації банальностей, “анти поетичність” словника, “заземлення і конкретизацію, зниження високого, зіткнення високого і буденного”. Мета дослідження - на матеріалі творів молодих українських авторів розкрити специфіку функціонування художнього слова в сучасному поетичному контексті; показати традиційні вживання та способи семантичних перетворень поетичних слів у художньому мовленні кінця ХХ століття. Мета дослідження зумовлює розвязання таких завдань: визначити характерні риси художнього мовлення та особливості словника поезії 80-90-х років ХХ століття на матеріалі творів молодих українських авторів; До поетичних зараховуємо слова стилістично марковані - із помітками у словнику “поет.” чи “нар.-поет.”, архаїзми, книжну лексику з урочистою забарвленістю, а також традиційно позвязувані з поезією, естетично позначені слова - міфологізми та уживані в переносних значеннях назви небесних світил і явищ природи, рослин, тварин, птахів, коштовностей, етнічних реалій, почуттів, ряд назв мистецьких понять, слова на позначення кольорів і т. ін. Проте активно використовуються й слова, традиційно повязані з поезією - епітети кольору, назви небесних обєктів та явищ природи, рослин, птахів, біблеїзми та античні міфологізми.З-поміж одиниць, традиційно зараховуваних до поетичного словника, активністю вживання відзначаються колористичні епітети, назви небесних обєктів та явищ природи, рослин, птахів, одиниці біблійно-релігійного шару, міфологізми античного походження. Еволюція образної семантики поетичних слів базується на тонкому співвідношенні загально поетичного, традиційного й нового. Сполучення зі словами - назвами абстрактних реалій зумовлює де актуалізацію сем кольору й посилення емоційно-оцінних компонентів семантики означень. Серед особливостей семантизації поетичних слів сонце й місяць відзначено тенденцію до набуття зниженої емоційно-оцінної забарвленості, опобутовлення “сонячних” і “місячних” образів. Серед усталених переносних уживань слова вітер відзначено відтінки, повязані з традиційними символічними значеннями, - ‘активна (нерідко ворожа) стихія’, ‘перешкода’, ‘пустка’, ‘смерть’ та ін.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
