Семантичний об’єкт і типи його вияву в сучасних українській та англійській мовах - Автореферат

Роботу виконано на кафедрі української мови та прикладної лінгвістики Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Загнітко Анатолій Панасович, завідувач кафедри української мови та прикладної лінгвістики Донецького національного університету Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Манакін Володимир Миколайович, завідувач кафедри видавничої справи та редагування, декан факультету журналістики Запорізького національного університету кандидат філологічних наук Ригованова Вікторія Анатоліївна, завідувач кафедри практики іноземних мов Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83001, м.У сучасній лінгвістиці помітно зросла увага до проблеми визначення категорії обєкта та її місця у глибинній і поверхневій структурі речення, до питань семантичної варіативності обєкта і зясування ступеня впливу семантичного наповнення категорії обєкта на її формальне вираження. З усіх напрямів дослідження семантико-синтаксичної структури речення в українській та англійській мовах, насамперед, специфіки вияву глибинного обєкта, найефективнішим виступає напрям аналізу, запропонований представниками відмінкової граматики, оскільки він дозволяє описати глибинну семантико-синтаксичну структуру всіх речень обох мов. Концепція глибинних відмінків (тих чи інших семантико-синтаксичних відношень) дозволяє зясувати глибинну семантико-синтаксичну структуру різних типів речень навіть різноструктурних мов унаслідок послідовного дотримання логічного принципу відтворення глибинного рівня організації речення і формулювання правил, що повязують його елементи певними експліцитними / імпліцитними відношеннями й уможливлюють побудову поверхневого рівня вияву глибинної семантики, зокрема семантичного обєкта в українській та англійській мовах. Переважне застосування методологічного апарату, властивого для відмінкової граматики, уможливлює визначення статусу глибинної категорії семантичного обєкта в синтаксичних структурах різних типів (простому, складному реченнях), простеження особливостей міжмовних кореляцій / некореляцій реалізаторів обєктної семантики з урахуванням фіксованого / нефіксованого порядку розташування компонентів поверхневого рівня структурування речення внаслідок тлумачення мови як системи, центр якої складає граматика, а також зіставного опису глибинного обєкта і типів його формального вираження в обох мовах завдяки принципу єдності синтаксичних структур і їхнього семантичного наповнення з урахуванням національно-мовної специфіки. Усе це зумовлює необхідність здійснення зіставного аналізу семантичного обєкта на глибинному і поверхневому рівні в українській та англійській мовах у межах відмінкової граматики.У першому розділі “Відмінок як компонент глибинного і поверхневого рівнів організації речення та регулярний виразник обєкта”, що складається з 6 підрозділів, висвітлено теоретичні проблеми визначення категорії обєкта як мовного явища та її виявів на формально-граматичному рівні зіставлюваних української та англійської мов через категорію відмінка; проаналізовано основні напрями дослідження обєкта, передусім глибинних обєктних відмінків і їхньої поверхневої реалізації на різних мовних рівнях, у світлі домінувальних лінгвістичних напрямів; визначено термінологічний апарат. Відмінок у теорії відмінкової граматики визначуваний як глибинне семантико-синтаксичне відношення, властиве граматиці будь-якої мови, зокрема української та англійської, на відміну від утрадиційненого трактування через поняття граматичної категорії з урахуванням специфіки щодо певної мови і надання відмінку статусу словозмінної парадигматичної категорії, що обєднує форми слова в межах тієї самої лексеми, а отже, заперечує універсальний характер відмінка. Натомість генеративна граматика й лінгвістика універсалій, що трактують відмінок як універсальну категорію, не завжди послідовні в урахуванні специфіки його національно-мовного вияву (напр., в односкладних реченнях різного типу в українській мові, у складному реченні в українській та англійській мовах тощо) й подекуди зводять його до валентної позиції при дієслові-предикаті. Усередині речення будь-якої мови, насамперед, української та англійської, є певні легко впізнавані типи семантико-синтаксичних відношень (незалежно від того, чи відображаються вони у відмінкових афіксах), використовувані при формуванні певних пояснень або прогнозів, що дають підставу вживати на їхнє позначення “відмінок” (з глибинним смислом).

Основний зміст дисертації