Дослідження лексичних одиниць на позначення емоційно-афективних станів, пов’язаних з радістю, смутком і страхом, у польській мові. Аналіз лексичних підсистем у польській мові на її синхронічному зрізі та характеристику їхнього історичного підґрунтя.
При низкой оригинальности работы "Семантичне поле назв емоційно-афективних станів у польській мові", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИЦі завдання реалізуються передовсім у дослідженні лексичного рівня мови як знаряддя й наслідку категоризаційно-оцінної діяльності певної лінгвокультурної спільноти, як скарбниці її знань, уявлень, досвіду, самобутності світосприйняття. Важлива роль у контексті цих проблем належить дослідженню складу й структури угруповань лексики на позначення внутрішнього світу людини, зокрема її емоційно-афективних станів, а також аналізові семантичної мотивації таких лексем. Дослідники аналізують, як правило, лише домінанту синонімічного ряду і фразеологічні одиниці або дієслівно-іменні конструкції, до яких входить обстежувана лексична одиниця, залишаючи поза увагою структурно-семантичні особливості окремих слів і системні відношення поміж семантично співвідносними утвореннями. По-друге, актуальність цієї праці пояснюється недостатньою вивченістю зазначених мовних утворень та явищ у польській мові, зокрема в деяких істотних для них аспектах, а також відсутністю теоретико-методологічного апарату, необхідного для висвітлення емоційної лексики саме в цих нових аспектах, у тому числі й комплексній синхронно-діахронічній перспективі. Дисертаційна праця концептуально повязана з науковим проектом Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Актуальні проблеми філології”, а також із напрямком студій з походження, розвитку та особливостей функціонування польської мови, що опрацьовують на кафедрі полоністики Інституту філології.“Теоретичні та методологічні засади семантичного аналізу лексики на позначення емоційно-афективних станів” присвячено висвітленню загальних питань, повязаних зі специфікою дослідження назв на позначення афективної сфери особистості. Розглядаються істотні ознаки емоцій і афектів, принципи їх класифікації, зясовуються особливості мовного вираження цих явищ; подається характеристика семантичного поля як одного з провідних способів системної організації лексики; окреслюється поняття мовної картини світу. У словах можна записати думки, натомість не можна у словах записати почуттів” (А.Вєжбіцка); пор. статистичні дані, згідно з якими людина виявляє свої емоції та почуття у 55 % випадків за допомогою міміки, у 38 % - голосом і лише у 7 % словами (Д. Однак, поряд із явищем “невимовності” емоцій польська мова засвідчує цілу низку мовних засобів для позначення відповідних психічних станів, репрезентуючи їх різними частиномовними класами, а також аналітичними конструкціями, фразеологічними й пареміологічними зворотами. Варто відзначити, що дослідження контекстів на позначення вегетативних змін аналізованих у нашій праці назв емоцій свідчить про те, що найбільш яскравими та чисельними вони виявились у страху при майже повній відсутності у радості та смутку, пор. при переживанні страху прискорення серцевих скорочень (serce komus lomocze / dygocze / wali jak mlot ze strachu), евентуальне зниження артеріального тиску (ktos jest blady / szary / nieprzytomny ze strachu), “холодний” піт (zimny pot oblewa kogos, ktos poczul zimny pot na plecach ze strachu), болі у шлунку і розлад кишечнику (kogos boli brzuch ze strachu, ktos robi w majtki / portki ze strachu) тощо.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы