Семантична нівеляція сполучників у складних реченнях української літературної мови - Автореферат

“Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника” Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукЦі функції сполучники реалізують насамперед у двох ярусах складного речення: формально-синтаксичному, де вони виражають синтаксичні звязки між предикативними частинами або між предикативною частиною і опорним компонентом головної частини, та семантико-синтаксичному, де вони безпосередньо передають семантико-синтаксичні відношення між предикативними частинами або лише вказують на них (К.Г. Проблема вираження сполучниками синтаксичних звязків між предикативними частинами складного речення в традиційному мовознавстві в основному розвязана, у той же час вивчення функцій сполучників у вираженні семантико-синтаксичних відношень у сучасній інтерпретації вимагає подальшого обґрунтування багатовимірності структури речення, виокремлення його власне-семантичного, семантико-синтаксичного, формально-синтаксичного та комунікативного рівнів (ярусів). Дослідження семантико-синтаксичної структури речення створили засади теорії семантико-синтаксичних відношень, у якій сполучник з-поміж наявних у мові звязкових елементів, що поєднують елементарні речення в семантично складні конструкції, визнаний аналітичною синтаксичною морфемою. Городенська зробили висновок, що у своєму типовому функціональному вияві сполучники виконують обидві (формально-синтаксичну та семантико-синтаксичну) граматичні функції і що семантико-синтаксична функція сполучників не має всеохопного характеру. Це означає, що проблема сполучникової реалізації семантико-синтаксичних відношень у складнопідрядному та складносурядному реченнях не розвязана в українському мовознавстві, що зумовлює актуальність дисертаційного дослідження і дає можливість у цілому представити структурні, семантичні та функціональні особливості процесу нівелювання сполучників у складних реченнях.У першому розділі “Семантико-синтаксична сфера складного речення та наукові підходи до її вивчення” подано характеристику складного речення, проаналізовано основні концепції у трактуванні досліджуваних мовних одиниць у мовознавстві, зясовано неоднорідність природи семантико-синтаксичних відношень у складному реченні, основні засоби вираження цих відношень, із яких центральним функтивом є сполучник, наголошено на асемантизації сполучників у складносурядних і складнопідрядних реченнях. Семантико-синтаксична функція сполучників має два вияви: вони передають семантико-синтаксичні відношення між предикативними частинами або лише вказують на ці відношення. Статус асемантичних мають підрядні сполучники, що лише синтаксично повязують прислівну обєктно-зясувальну та порівняльно-обєктну підрядну частину з опорним предикатним компонентом або співвідносним займенниковим словом у головній частині складнопідрядного речення, указуючи на обєктні семантико-синтаксичні відношення між ними, чи прислівну атрибутивну підрядну частину з опорним субстантивом або співвідносним займенниковим словом головної частини, указуючи на атрибутивні (означальні) формально-синтаксичні відношення між ними. Серед них - такі сполучники, які є засобами вербалізації типів семантико-синтаксичних відношень, що диференціюються залежно від значень компонентів сурядних частин, зокрема зіставний сполучник а, який за відповідного наповнення сурядних частин може передавати зіставні та протиставні семантико-синтаксичні відношення; протиставні сполучники а, але, проте, однак, зате, у формуванні протиставних відношень яких певну роль відіграє лексичне наповнення предикативних частин з контрастним характером значень, сполучники а ще, а ще й, та ще, та ще й, ще й і под., градаційні та приєднувальні відношення яких залежать від лексико-семантичного наповнення поєднуваних компонентів тощо. Саме обєктна валентність опорного предикатного слова унеможливила виконання цими сполучниками семантико-синтаксичної функції, бо вона визначила обєктне семантико-синтаксичне відношення між підрядною частиною і опорним предикатним компонентом у складнопідрядному реченні, спричинила семантичну нівеляцію таких сполучників.Сполучники - це окремий тип релятивних слів-морфем, що виражає синтаксичні звязки та семантико-синтаксичні відношення між предикативними частинами складного речення. За здатністю самостійно виражати семантико-синтаксичні відношення між предикативними частинами в складному реченні сполучники підрядності та сурядності поділяють на семантичні та асемантичні. Семантичні підрядні сполучники вживаються у складнопідрядних реченнях з підрядними детермінантними частинами, де вказують на синтаксичну залежність підрядної детермінантної частини від головної в цілому та виражають детермінантні семантико-синтаксичні відношення між ними (причинові, наслідкові, часові, умовні, цільові, допустові, порівняльні та ін.). Підрядні сполучники, які безпосередньо (самостійно) не виражають семантико-синтаксичних відношень між підрядною та головною частиною складнопідрядного речення, є асемантичними, тобто семантично знівельованими.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ