Семантична диференціація та функціювання прийменників соціативності в українській мові - Автореферат

«запорізький НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ» міністерства освіти і науки, молоді та спорту україни АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРоботу виконано на кафедрі української мови та соціолінгвістики Інституту філології та журналістики Херсонського державного університету Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. Олексенко Володимир Павлович, Херсонський державний університет, керівник Інституту філології та журналістики, завідувач кафедри журналістики. Офіційні опоненти:доктор філологічних наук, професор, Степаненко Микола Іванович, Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, завідувач кафедри української мови; кандидат філологічних наук, доцент Захист відбудеться «31» березня 2011 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.02 у ДВНЗ «Запорізький національний університет» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України за адресою: 69600, м.На сучасному етапі дослідження словянської граматичної системи спостерігаємо різні підходи мовознавців до вивчення прийменникової системи: розмежування власне-прийменників та їхніх функційних еквівалентів, зясування наявності або відсутності лексичного значення прийменника, семантичної диференціації прийменників тощо (праці Г. Для прийменникової парадигматики в сучасному її вияві характерні варіативність, синонімія, антонімія, омонімія (синкретизм) та інші системні відношення (конверсивності, контамінації, імпліцитності), тому наявні класифікації семантико-граматичних відношень прийменників потребують свого доповнення, уточнення й суттєвого поглиблення, ураховуючи нові прийменникові функції. Вихованця „Прийменникова система української мови” (1980), „Частини мови в семантико-граматичному аспекті” (1988), у яких зафіксовано кількісний і якісний склад прийменників української мови й обґрунтовано їхній морфемний статус. Основні напрацювання учасників Міжнародного наукового проекту „Прийменники в синхронії і діахронії: морфологія і синтаксис” викладено в монографії „Функціонально-комунікативна і текстова парадигма українських прийменників та їхніх еквівалентів” (2009). Оскільки словникового визначення соціативності в українському мовознавстві немає, пропонуємо власне тлумачення цього терміна: це співучасть в одній справі кількох осіб, що характеризується множинністю учасників дії, їхньою відносною рівноправністю, активністю й належністю або до субєктів, або до обєктів спільної дії.За вихідне положення приймаємо наявність у прийменників категорійного граматичного значення й визначаємо прийменник як слово-морфему (за І. Окрім цього, для соціативності як вияву загальної категорії сумісності диференційовано необовязкові чинники: тотожність дії; єдність місця; єдність часу; співробітництво; паралельність, подібність дії (переважно означає єдність місця або часу); зіставлення; протилежність дії (сумісно протилежні дії кількох учасників); керівництво, заступництво або контроль над кимось; внутрішня локалізація; семантика ієрархії при вираженні способу дії або причини. Згідно з такими ознаками сумісності в межах поля соціативності виокремлено вісім мікрополів: власне-соціативного значення; соціативності - неподільного звязку; паралельного звязку; протиставного та зіставного звязку; соціативності - керівництва, заступництва, контролювання; внутрішньої локалізації; соціативності - способу дії; соціативності - причини. У другому розділі „Мікрополе власне-соціативності - центр поля соціативних прийменників” визначено структурну організацію прийменникового поля соціативності; кваліфіковано прийменник з як ядерну одиницю соціативної семантики; проаналізовано українські власне-та еквіприйменники, що утворюють мікрополе власне-соціативності. Центр характеризується максимальною концентрацією специфічних ознак сумісності, периферія - розрідженістю цих ознак (напр., сумісна дія виражається в протиставленні, рівноправність учасників дії стає відносною, послаблюється активність одного з субєктів або обєктів тощо); зону далекої периферії утворюють мікрополя, усі одиниці яких синкретичні.Прийменник у граматичній системі мови слугує для вираження різноманітних відношень - як важливої частини реалій, позначуваних мовними знаками. Складна природа логічних відношень зумовлює докладну класифікацію логічних прийменників, у межах якої значне місце відведено функційно-семантичному полю соціативності. Українські соціативні прийменники - найбільш розгалужені на мікрополя, їхній кількісний склад істотно поповнився з 80-х років ХХ ст., вони активно функціюють у всіх стилях сучасної української літературної мови. Периферійні функційно-семантичні мікрополя характеризуються нижчим ступенем виявлення специфічних ознак сумісності (значення спільної дії, множинності обєктів або субєктів цієї дії, їхньої активності й рівноправності) прийменникових одиниць.

Основний зміст дисертації