Семантична деривація в сучасній російській мові - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук Роботу виконано у відділі російської мови Інституту мовознавства ім. Науковий консультант - доктор філологічних наук, професор Озерова Ніна Григорівна, Інституту мовознавства ім. Драгоманова, професор кафедри російської мови доктор філологічних наук, професор, Манакін Володимир Миколайович, Кіровоградський державний університет ім. Володимира Винниченка, проректор з наукової роботи, завідувач кафедри загального та російського мовознавства доктор філологічних наук, професор Мусієнко Валентина Павлівна, Черкаський національний університет ім.У процесах неологізації лексико-семантичної системи суттєву роль відіграла семантична деривація (термін Д.М. На вивченні особливостей російської мови кінця XX століття в русистиці було зосереджено значну увагу, однак семантична деривація як засіб поповнення словникового запасу описана або фрагментарно, в рамках ширших за тематикою досліджень, або без достатньої уваги до її теоретичних проблем (О.П. Досліджень, у яких враховано подвійний характер семантичної деривації, її одночасне входження до парадигми семасіології й ономасіології, не існує. До семантичної деривації як особливого феномена мови має бути здійснено, на нашу думку, мультипарадигмальний підхід з боку семантики, синтагматики, прагматики, ономасіології із застосуванням методології, методів і прийомів, розроблених і апробованих як традиційним описовим мовознавством, так і іншими галузями мовознавства - структурною лінгвістикою, функціональною лінгвістикою, етнопсихолінгвістикою, когнітивною лінгвістикою: тільки тоді можна сподіватися на адекватний її опис. Семантична деривація потребує всебічного інтегрованого теоретичного дослідження як таке мовне явище, яке, перебуваючи на стику декількох мовних рівнів, опинилося в полі зору декількох лінгвістичних парадигм, що призвело до розпорошеності досягнень у її вивченні й зумовило необхідність обєднання зусиль, спрямованих на її дослідження під егідою однієї лінгвістичної галузі.Вони обґрунтували динамічний характер полісемії, побачили спільність між семантичною деривацією і морфологічним словотвором у тому, що і семантична деривація і морфологічний словотвір поповнюють словниковий запас новими номінативними одиницями. Розглядаючи семантичну деривацію в парадигмі ономасіології, маємо змогу простежити звязок цього процесу з екстралінгвальною дійсністю, врахувати “людський фактор”, що включає усвідомлені й підсвідомі мотиви, “колективне несвідоме”, яке притаманне мовному індивідові й соціуму в момент номінації і впливає на вибір назви. З погляду ономасіології всі семантичні деривати є наслідком вторинної номінації - у тому значенні, що зовнішня оболонка слова (лексема) не створюється в акті такої номінації, а вдруге використовується назва, яка раніше існувала в мові: “стара” назва - новий обєкт номінації. З погляду новизни означуваного обєкта вторинна номінація поєднує два принципово різних процеси: процес первинної номінації, коли за допомогою наявних у мові слів номінуються нові реалії та поняття (перестройка общества, гласность, спутник Земли, буфер дисплея, память компьютера), і процес перейменування, трансномінації, коли “старі” реалії й поняття отримують нові назви (направление > вектор: политические векторы, разнообразие > спектр: спектр общественного мнения, разгул > вакханалия: вакханалия цен). У третьому розділі “Семантична деривація в контексті понять і проблем епідигматики” семантичну деривацію розглянуто як один із способів утворення одиниць лексико-семантичного ярусу, виявлено можливості застосування й адаптації щодо її вивчення й опису апробованих у морфологічному словотворі понять, запропоновано розширити їх коло введенням таких, які відбивають специфіку досліджуваного типу деривації.Семантична деривація - складний багатогранний процес породження нових значень слів, який призводить до перебудови їх (слів) семантичної структури і впливає в цілому на всю лексико-семантичну систему мови, робить її динамічною, здатною швидко реагувати на зміни в екстралінгвальній дійсності, відображаючи їх. При семантичній деривації-вторинній номінації, на наш погляд, слід інтегрувати можливості, закладені в семасіологічному вивченні семантичної деривації, з потенціями, якими володіє ономасіологія, яка орієнтована не тільки на мовну систему, а й на зовнішній світ і на носіїв мови та творця мовних змін - людину. У сучасній російській мові з погляду функціональної спрямованості виділено три типи номінативних актів вторинної номінації: денотативно-сигніфікативний (результатом є семантичні деривати з дескриптивною семантикою), прагматичний (результатом є семантичні деривати з конотативною семантикою) і проміжний денотативно-сигніфікативно-прагматичний (результатом є семантичні деривати з дескриптивно-конотативною семантикою).

Основний зміст роботи