Семантичні типи застарілої лексики в українській мові (на матеріалі історичних творів Л. Горлача) - Дипломная работа

бесплатно 0
4.5 179
Загальна характеристика словникового складу лексики за активністю і пасивністю вживання. Оцінка лексичного значення застарілих слів, ужитих в романах Л. Горлача. Семантичні групи історизмів, типологія архаїзмів, аналіз етимології застарілих слів.


Аннотация к работе
Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького Навчально-науковий інститут української філології та соціальних комунікацій ДИПЛОМНА РОБОТА з української мови на тему: Семантичні типи застарілої лексики в українській мові (на матеріалі історичних творів Л. Виконала: студентка Кравченко Анна ОлександрівнаУ ній репрезентуються різні сфери буття народу: його історія, особливості суспільних взаємин минулих епох, виробничої діяльності та побуту, морально-етичного кодексу й родинних стосунків, у ній знайшли відображення своєрідність тваринного й рослинного світу, географічного оточення й природних умов. Актуальність нашого дослідження визначається необхідністю подальшого розвитку питання, повязаного з процесом використання хронологічно маркованої лексики у прозових творах Леоніда Горлача, визначення місця, ролі і стилістичного навантаження застарілої лексики у творах письменника. Актуальність обраної теми зумовлюється ще й процесами, що відбуваються у всіх сферах життя України, зокрема, зростання інтересу до мови й історії народу. А застаріла лексика якраз поєднує в собі ці аспекти: як явище мовне, вона має безпосередні звязки з історією, бо вживається для відтворення колориту певної епохи. Гайдученко, в яких на матеріалі української історичної прози другої половини XX століття було визначено структурно-семантичні групи застарілої лексики й зясовано особливості її використання в українських історичних романах [9, с.У виконанні мовою різноманітних функцій обслуговування багатогранного життя людського колективу першорядна роль належить словам і словосполученням, що входять до складу мовної системи і перебувають в органічному звязку з іншими мовними одиницями різного рівня і значення - звуками, морфемами, реченнями. Причому саме у словниковому складі найбільш повно і наочно відображається розвиток мови в усіх її структурних компонентах і функціонально-стильових різновидах, а також єдність і взаємодія її внутрішньолінгвістичних та позалінгвістичних факторів - основної причини змін, що відбувається в мові. І навпаки, збідніння словникового складу мови завжди свідчить про гальмування розвитку самої мови або навіть про її занепад, головним чином, внаслідок несприятливих суспільно-історичних умов життя народу, якому вона належить. Зміни, які відбуваються у мові під впливом екстралінгвістичних чинників, проявляються в найбільшій мірі на лексичному мовному рівні, а саме в архаїзації слів або їхніх значень, у появі нових слів або в розвиткові нових значень у словах. Лексичні архаїзми - це слова або словосполучення слів, які активно функціонували на певному етапі розвитку мови, репрезентували в конкретній звуковій матеріальний формі вираження життя, побут, соціальну належність і т. ін. її носіїв, однак із часом утратили свою актуальність і активність у звязку із суспільним прогресом (передусім соціальним, політичними та виробничими змінами).Лексична система мови - динамічна система, адже зміни, які відбуваються в суспільному житті, позначаються передовсім на лексичних засобах мови. Одні слова входять в ужиток і активно функціонують у мові, часто вживаються мовцями, інші - виходять з ужитку з різних причин і переходять до пасивного пласту, тобто відбуваються два діаметрально протилежні процеси - активізації й пасивізації словникового складу мови. Мацько називає дві причини змін, що повязані з процесом активізації лексики: 1) повернення до активного ужитку слів на позначення тих реалій і понять, які повернулись із забуття; 2)розширення сфери використання лексем, які в радянський період були рідко вживаними, а зараз активізувались у звязку з посиленою увагою суспільства до української мови і до цих слів [27, с. Ця модель репрезентує слова, які в дореволюційний період активно функціонували, у радянські часи вважалися застарілими з певних ідеологічних причин, тому відійшли до пасивного словника, а сьогодні вони активно повертаються до життя. Так, активно вживана сьогодні лексема губернатор зі значенням “очільник області” не мотивована сучасними словотвірними звязками, в оскільки в сучасній мові відсутній мотиватор губернія, що не фіксується в словниках як загальновживане слово, хоч практика підтверджує активне функціонування названої лексеми з цим значенням.Історизми - це слова, вживані для позначення предметів, явищ і понять, які вийшли з ужитку, припинили своє існування у звязку з соціально-побутовими і суспільно-політичними змінами. Ідеться на сам перед про лексико-семантичні групи слів, які у відповідний період історії української мови належали до активного вживання і виступали: назвами одиниць адміністративно-територіального поділу: паланка, курінь тощо; назвами військових формувань: полк, сотня; назвами осіб за їх роллю в ієрархічній адміністративній і військовій організації: гетьман, писар, осавул; назвами військових атрибутів, як символів влади: булава, бунчук, пірнач [32, с.

План
Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика словникового складу лексики за активністю і пасивністю вживання

1.1 Активна і пасивна лексика в сучасній українській мові

1.2 Специфіка процесу архаїзації слів в українській мові

Розділ 2. Семантичні типи застарілої лексики в історичних романах Л. Горлача

2.1 Семантичні групи історизмів

2.2 Типологія архаїзмів

2.3 Етимологія застарілих слів

Висновки

Список використаної літератури

Список використаних джерел
Заказать написание новой работы



Дисциплины научных работ



Хотите, перезвоним вам?