Семантичні типи застарілої лексики в українській мові (на матеріалі історичних творів Л. Горлача) - Дипломная работа

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького Навчально-науковий інститут української філології та соціальних комунікацій ДИПЛОМНА РОБОТА з української мови на тему: Семантичні типи застарілої лексики в українській мові (на матеріалі історичних творів Л. Виконала: студентка Кравченко Анна ОлександрівнаУ ній репрезентуються різні сфери буття народу: його історія, особливості суспільних взаємин минулих епох, виробничої діяльності та побуту, морально-етичного кодексу й родинних стосунків, у ній знайшли відображення своєрідність тваринного й рослинного світу, географічного оточення й природних умов. Актуальність нашого дослідження визначається необхідністю подальшого розвитку питання, повязаного з процесом використання хронологічно маркованої лексики у прозових творах Леоніда Горлача, визначення місця, ролі і стилістичного навантаження застарілої лексики у творах письменника. Актуальність обраної теми зумовлюється ще й процесами, що відбуваються у всіх сферах життя України, зокрема, зростання інтересу до мови й історії народу. А застаріла лексика якраз поєднує в собі ці аспекти: як явище мовне, вона має безпосередні звязки з історією, бо вживається для відтворення колориту певної епохи. Гайдученко, в яких на матеріалі української історичної прози другої половини XX століття було визначено структурно-семантичні групи застарілої лексики й зясовано особливості її використання в українських історичних романах [9, с.У виконанні мовою різноманітних функцій обслуговування багатогранного життя людського колективу першорядна роль належить словам і словосполученням, що входять до складу мовної системи і перебувають в органічному звязку з іншими мовними одиницями різного рівня і значення - звуками, морфемами, реченнями. Причому саме у словниковому складі найбільш повно і наочно відображається розвиток мови в усіх її структурних компонентах і функціонально-стильових різновидах, а також єдність і взаємодія її внутрішньолінгвістичних та позалінгвістичних факторів - основної причини змін, що відбувається в мові. І навпаки, збідніння словникового складу мови завжди свідчить про гальмування розвитку самої мови або навіть про її занепад, головним чином, внаслідок несприятливих суспільно-історичних умов життя народу, якому вона належить. Зміни, які відбуваються у мові під впливом екстралінгвістичних чинників, проявляються в найбільшій мірі на лексичному мовному рівні, а саме в архаїзації слів або їхніх значень, у появі нових слів або в розвиткові нових значень у словах. Лексичні архаїзми - це слова або словосполучення слів, які активно функціонували на певному етапі розвитку мови, репрезентували в конкретній звуковій матеріальний формі вираження життя, побут, соціальну належність і т. ін. її носіїв, однак із часом утратили свою актуальність і активність у звязку із суспільним прогресом (передусім соціальним, політичними та виробничими змінами).Лексична система мови - динамічна система, адже зміни, які відбуваються в суспільному житті, позначаються передовсім на лексичних засобах мови. Одні слова входять в ужиток і активно функціонують у мові, часто вживаються мовцями, інші - виходять з ужитку з різних причин і переходять до пасивного пласту, тобто відбуваються два діаметрально протилежні процеси - активізації й пасивізації словникового складу мови. Мацько називає дві причини змін, що повязані з процесом активізації лексики: 1) повернення до активного ужитку слів на позначення тих реалій і понять, які повернулись із забуття; 2)розширення сфери використання лексем, які в радянський період були рідко вживаними, а зараз активізувались у звязку з посиленою увагою суспільства до української мови і до цих слів [27, с. Ця модель репрезентує слова, які в дореволюційний період активно функціонували, у радянські часи вважалися застарілими з певних ідеологічних причин, тому відійшли до пасивного словника, а сьогодні вони активно повертаються до життя. Так, активно вживана сьогодні лексема губернатор зі значенням “очільник області” не мотивована сучасними словотвірними звязками, в оскільки в сучасній мові відсутній мотиватор губернія, що не фіксується в словниках як загальновживане слово, хоч практика підтверджує активне функціонування названої лексеми з цим значенням.Історизми - це слова, вживані для позначення предметів, явищ і понять, які вийшли з ужитку, припинили своє існування у звязку з соціально-побутовими і суспільно-політичними змінами. Ідеться на сам перед про лексико-семантичні групи слів, які у відповідний період історії української мови належали до активного вживання і виступали: назвами одиниць адміністративно-територіального поділу: паланка, курінь тощо; назвами військових формувань: полк, сотня; назвами осіб за їх роллю в ієрархічній адміністративній і військовій організації: гетьман, писар, осавул; назвами військових атрибутів, як символів влади: булава, бунчук, пірнач [32, с.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика словникового складу лексики за активністю і пасивністю вживання

1.1 Активна і пасивна лексика в сучасній українській мові

1.2 Специфіка процесу архаїзації слів в українській мові

Розділ 2. Семантичні типи застарілої лексики в історичних романах Л. Горлача

2.1 Семантичні групи історизмів

2.2 Типологія архаїзмів

2.3 Етимологія застарілих слів

Висновки

Список використаної літератури

Список використаних джерел