Семантичні перетворення слів у поезії Й.О. Бродського - Автореферат

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата філологічних наукУ дисертації поетичний текст розглядається як особлива семантична система, існування якої зумовлено семантичними змінами слів. Семантичні перетворення слів у літературно-художньому творі відображають рухомість, “еластичність” мови. У контексті образного сприйняття світу художником на фоні універсальних закономірностей поетичної комунікації аналізуються ідіостильові особливості семантичних перетворень. Було виокремлено чотири основних види семантичних трансформацій слів у творах поета: імпліцитні прирощення смислу; контекстуальну синонімію; формування експресивної конотації (повязане зі створенням оказіоналізмів та депоетизаацією); сполучення семантично різнопланових слів. Для решения данной научной задачи были рассмотрены, с одной стороны, наиболее существенные вопросы, касающиеся специфики функционирования языка в художественном произведении, а с другой,-лингвистические закономерности, обусловливающие различного рода семантические преобразования слов в индивидуальном употреблении.Шмельова та інших лінгвістів дають змогу говорити про поглиблений інтерес до структури значення слова в системі літературно-художнього твору. У багатьох працях, присвячених аналізу мови художніх творів, акцент робився на дослідженні мовних закономірностей та недооцінювалося те, що зумовлює специфіку мови художнього твору як явища мистецтва - естетичні закономірності, закономірності, які відповідають ідейно-образному змістові. Такий підхід є атомарним за своєю сутністю й не може бути виправданий при дослідженні мови художніх творів із позицій естетики слова. Вивчення закономірностей семантичних трансформацій лексичних одиниць у художньому мовленні є в колі актуальних проблем лінгвістики, бо дає можливість простежити тенденції та способи розвитку семантики слова як в індивідуально-авторському стилі письменника, так і в художньому мовленні в цілому. Розвязанню проблеми мовної реалізації поетичного світогляду письменника сприяє вивчення семантичних перетворень слова в художньому творі, саме вони є яскравим показником найхарактерніших особливостей ідіостилю письменника.У першому розділі - “Фактори семантичних перетворень слів у художньому тексті” розкрито основні закономірності й фактори семантичних змін слів у художньому мовленні, основними з яких є гносеологічні та лінгвістичні. Для означення людини використовуються слова бедро (бедро-’часть ноги человека или животного от таза до коленного сгиба’ [МАС,I,68]) та мышца (мышца-’состоящий из мышечной ткани орган тела человека или животного, способный сокращаться и обеспечивающий выполнение важнейших физических функций всего организма; мускул’ [МАС,II,319]), які вказують на частини людського тіла. Семантичні перетворення в наведених прикладах зумовлені, як бачимо, особливостями поетичної гносеології: слова набувають смислів, які не передбачені контекстом, а наділяються автором відповідно до його світосприйняття та асоціативних поглядів на звичні предмети, що “оброслі” частинами тіла. Слово щиколотки (щиколотка - ’выступающее по бокам ноги сочленение костей голени с костями стопы, лодыжка’ [МАС, IV, 743]) в наведеному контексті нейтралізує семантичні компоненти, які дозволяють сполучувати це слово з мовними одиницями, що мають у своїй смисловій структурі семантичні ознаки ’про людину’, і набуває нового образного змісту: щиколотки - ’нижня частина стволів дерев яблуневої алеї’, що визначає естетичну значимість відзначеного вживання. У середині типу семантичних перетворень, які відбуваються без змін предметно-логічної частини, виокремлено наступні основні різновиди: семантичні перетворення, суть яких полягає в перерозподілі сем у середині лексеми (тут відбувається “зіткнення” різних значень одного слова); конкретизація семантичних ознак у межах семеми; нейтралізація одних семантичних ознак та оволодіння іншими, не властивими слову в загальнонародному значенні.