Семіотика архітектурно-пейзажних формоутворень доби класицизму в Україні на прикладі білоцерківського парку "Олександрія" - Автореферат

Київський національний університет будівництва і архітектури Робота виконана на кафедрі інформаційних технологій в архітектурі Київського національного університету будівництва і архітектури, Міністерство освіти і науки України Товбич Валерій Васильович, Київський національний університет будівництва і архітектури, завідувач кафедри інформаційних технологій в архітектурі Захист відбудеться 7 червня 2007 року о 15-00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.056.02 при Київському національному університеті будівництва і архітектури за адресою: 03680, м.Київ-37, Повітрофлотський просп., 31, ауд. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету будівництва і архітектури за адресою: 03680, м.Київ-37, Повітрофлотський просп., 31Історичні об‘єкти садово-паркового мистецтва, що були створені в Україні у другій половині XVIII - на початку XIX століть, представляли собою монументальні картини, які мали великий естетичний вплив. Незважаючи на великий науково-дослідний матеріал, присвячений ансамблям садово-паркового мистецтва кінця XVIII - початку ХІХ ст., переклад асоціативного змісту символічних означень просторових форм архітектурно-пейзажних композицій парку на вербальну мову не проводився. Розуміння "тексту" історичних парків цього періоду дозволить відтворювати і підтримувати їх у тих стильових і художніх образах, що були їм притаманні свого часу; збагатить уявлення про символічну направленість історичних парків, надасть можливість здійснити їх систематизацію, простежити загальний розвиток архітектурно-ландшафтної семіотики в Україні, визначити її місце у загальнокультурному процесі європейської цивілізації. Дослідження, присвячені проблемам паркобудування, можна умовно розділити за наступними напрямками: аспектам планувальної організації і прийомам формування паркової композиції та впливам на неї природних компонентів було приділено увагу в дослідженнях А.Вергунова, В.Горохова, А.Жирнова, Л.Залесської, М.Коржева, І.Косаревського, Ю.Курбатова, Д.Сугарева; художньо-естетичним характеристикам історичного садово-паркового простору - Т.Венгела, В.Дормідонтової, З.Ніколаєвської, С.Ожегова, С.Палентреєр, Л.Рубцова, Г.Цьолек; особливостям історії розвитку парків, їх зовнішнього вигляду та декоративно-рослинного оздоблення - Р.Афтаназі, І.Богова, М.Волошина, М.Квятковскі, В.Курта, О.Липи, В.Овсійчука, О.Родічкіна та І.Родічкіної, А.Салатича, О.Сокольської, Л.Стойчева, А.Федорука, Л.Фурсової, Щ.Щерева; як проявам естетичних концепцій дослідження паркобудування - І.Байди, С.Галкіна, О.Гурковської, О.Затлоукала, М.Козака, Д.Ліхачова, М.Мікешина. Результати даної роботи були використані: у навчальному процесі при розробці робочої програми, плану, лекційного курсу та проведенні практичних занять у 2005-2007 рр. з дисциплін "Історія мистецтва", "Історія та сучасне українське мистецтво" для студентів першого-другого курсів спеціальності 7.020208 "Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво" (Київський національний університет будівництва і архітектури); у обстеженні та наукових дослідженнях парків-пам‘яток садово-паркового мистецтва України, створених наприкінці XVIII - початку ХІХ ст., в тому числі пам‘яток містобудування і архітектури національного значення: Алупкінський парк в Криму; Березово-Рудківський парк на Полтавщині; Качанівський, Сокиринський та Тростянецький парки на Чернігівщині; парк "Олександрія" у м.У першому розділі "Розвиток теорії і практики вивчення історичних обєктів садово-паркового мистецтва" було висвітлено стан вивченості садово-паркового мистецтва. Саме в цей час теоретичні доробки попередніх поколінь, присвячені історії утворення парків, підлягали знищенню, бо мали "істотний недолік: дослідження носили головним чином описовий характер, були насичені масою дат, іменами будівельників, але архітектурно-художні якості відзначалися лише попутно, розрізнено, без якої-небудь обєднуючої ідеї". До складових образної структури архітектурного об‘єкта відносяться: образ орієнтації - психологічно обмежує простір місцезнаходження архітектурного об‘єкта; образ впізнання - обмежує сферу значень, що приписуються архітектурному об‘єкту (простору) через його назву; образ інтерпретації - реалізує змістопороджуючу функцію архітектурної форми (простору); образ інтуїції - формує ставлення до архітектурного об‘єкта (простору) через його переживання. У другому розділі "Архітектурно-семіотичне дослідження парку "Олександрія" архітектурно-пейзажні форми парку розглянуто як знак, а сам парк (як сукупність цих форм) - семіотичним текстом. Оскільки парк "Олександрія" було створено наприкінці XVIII - початку ХІХ ст., першим етапом дослідження стало вивчення історико-культурологічного фону цього періоду, зокрема ознайомлення з естетичними нормами садово-паркового мистецтва доби класицизму.

Основний зміст дисертації