Семіотичний інструментарій у комунікативній стратегії українського телебачення - Автореферат

Київський національний університет імені Тараса ШевченкаРоботу виконано у Львівському національному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Сербенська Олександра Антонівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри радіомовлення і телебачення Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Шумарова Наталія Петрівна, Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри мови та стилістики кандидат філологічних наук, доцент Косюк Оксана Михайлівна, Волинський національний університет імені Лесі Українки, доцент кафедри теорії літератури, зарубіжної літератури та журналістикиЗ розвитком телебачення зросла потреба у використанні результатів науки про знакові системи, розуміння їхньої ролі у формуванні інформаційного простору. Проблеми, повязані з комунікативними процесами в Україні, стали обєктом дослідження багатьох видатних учених, які значну увагу звернули на особливості архітектоніки медійного дискурсу, на його інтерактивність, жанрову специфіку, психолінгвальні риси; зроблено важливі наукові узагальнення (Ф. Досвід семіотичного аналізу текстів аудіовізуальних засобів масової інформації представлено здебільшого в роботах зарубіжних вчених, написаних за останні десятиліття (йдеться насамперед про представників Московсько-Тартуської школи, яку очолював Ю. Відсутність ґрунтовних праць про знакові системи, які взаємодіють у телевізійній комунікації, і визначає актуальність теми дисертації. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань: простежити стан вивчення проблеми, описати джерела, які живлять телевізійну творчість; тележанр комунікативний семіотичний тема звернути увагу на особливості сучасного теледискурсу як транссеміотичного універсуму знакових систем;У Вступі обґрунтовано актуальність теми та доцільність її вибору, формулюється мета, зміст поставлених завдань, обєкт, предмет, зазначено обрані методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичну значущість отриманих результатів, вказано особистий внесок дисертанта. У другому розділі - “Телетекст у світлі досягнень семіотики” - охарактеризовано основні тенденції вивчення поняття текст, екстрапольовано семіотичні засади на дослідження телепродукції; окреслено основні інтертекстуальні взаємини; зроблено детальний аналіз багатьох телевізійних передач. Спостереження дають підставу стверджувати, що телетекст - це текст, в який включені фрагменти з інших текстів. У третьому розділі - “Знак як категорія телевізійної продукції” звернено увагу на трактування поняття знак, проаналізовано основні знакові сполучення на екрані, досліджено критерії формування семіотичної діяльності. Семіотичний підхід до аналізу програм дає підстави говорити про те, що на телебаченні функціонує семіотичний ансамбль вербальних та невербальних знаків - слово, мова тіла, звуки, шуми, жанр, образ, монтаж, план, ракурс, колір.У другій половині ХХ ст. формується нова галузь наукового пізнання - телезнавство, яке вимагає комплексного підходу з огляду на сучасні науково-технічні досягнення, зокрема на вироблені засади семіотики, основним принципом якої є розгляд реалій життя з позицій взаємодії знакових систем. Усвідомлення всеосяжної природи знака, суті “знаковості” дає змогу виробити загальні принципи в процесі “означення”, виявляти закономірності у взаємовідношеннях знаків, сприйняти знак як важливий обєкт у процесі реалізації комунікативної мети. У пошуках засобів найефективнішого впливу на аудиторію журналісти вдаються до семіотичного інструментарію, за допомогою якого здійснюється тимчасова транспозиція, тобто перенесення глядача в екранний світ, який створюється із знакових комплексів та декодується глядацьким сприйняттям. Семіотичний аналіз допомагає зрозуміти ідеї автора телетексту, дає змогу зясувати, як організоване телеповідомлення, що воно виражає, за допомогою яких елементів компонується. Аналіз телепродукції передбачає всебічний підхід до неї, врахування різних рівнів насамперед субєктивно-авторського, тобто позиції автора в розкритті теми, подачі життєвих фактів, розуміння мети журналістського виступу (новини - 24 канал, 1 1, інформаційно-аналітичні програми - 1 1, Інтер, 5 канал); важливим є врахування жанрово-стильового рівня, коли беруться до уваги тональність, образні ресурси, естетичні засоби висловлювання (культурно-просвітницькі передачі - Перший національний); метафізичного, тобто враховується, який моральний урок передбачено для аудиторії (документальні проекти - Перший національний, 1 1).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ