Досліджено семіотичні розробки крізь призму правової реальності. Окреслено перспективи семіотико-правового дискурсу. Визначено напрями вдосконалення законодавчого, правозастосовного, правоосвітнього процесів на засадах використання інтелектуальних систем.
При низкой оригинальности работы "Семіотична парадигма правового пізнання: результати й перспективи наукового пошуку", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
СЕМІОТИЧНА ПАРАДИГМА ПРАВОВОГО ПІЗНАННЯ: РЕЗУЛЬТАТИ Й ПЕРСПЕКТИВИ НАУКОВОГО ПОШУКУIn the structure of semiotics of law (as well as general semiotics) we can also distinguish: 1) the syntactic law, that explores the relationship between legal signs (legal syntax); 2) the semantics of law, that investigates the relationship between the signs and legal phenomena they denote (legal semantics); 3) the pragmatics of law, that explores the relation of the person-subject to the legal signs that it uses (legal pragmatics). Each of them is devoted to the sign analysis of various forms of existence of law (in their deployment from abstract forms of essence to specific forms of existence): 1) semiotics of the idea of law (legal principles) - the study of a sign organization on the level of legal principles, ideas and ideals as the expression of natural law the primary point reflected in the legal consciousness; 2) semiotics of the law (norms or rules of law) - an analysis of the relationships and regularities of the functioning of the signs, which have a formal-normative expression in the text of the law; 3) semiotics of legal life (legal relations) - the study of the specific character forms of legal life in the process of social interaction. Так, право, політика, мораль і релігія як форми організації суспільного буття мають аналогічну структуру. У структурі семіотики права, як і загальної семіотики, також можна виокремити: і) синтактику права, яка досліджує відношення між правовими знаками (правовий синтаксис); 2) семантику права, що вивчає відношення між знаками та правовими явищами, які вони позначають (правову семантику); 3) прагматику права, що досліджує ставлення людини (субєкта права) до правових знаків, які вона використовує (правову прагматику). Максимов та інші вчені), семіотику права можна розглядати крізь призму такого розмежування й визначити головні напрями її теоретико-методологічної концептуалізації, кожен з яких присвячений знаковому аналізу різних форм буття права (у їх розгортанні від абстрактних форм сутності до конкретних форм існування): 1) семіотика ідеї права (правових принципів) - дослідження знакової організації на рівні правових принципів, ідей та ідеалів як вираження природно-правових першооснов, відображених у правосвідомості; 2) семіотика закону (норм права) - аналіз звязків і закономірностей функціонування знаків, які мають формально-нормативне вираження в тексті закону; 3) семіотика правового життя (правових відносин) - вивчення специфіки знакових форм правового життя в процесі соціальної взаємодії.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
