Селянство Півдня України в період нової економічної політики (1921 – 1929 рр.) - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук Селянство півдня України в період нової економічної політики (1921 - 1929 рр.)Робота виконана на кафедрі історії України Одеського національного університету ім. Науковий консультант доктор історичних наук, професор Шкварець Валентин Павлович, Миколаївський навчально-науковий інститут Одеського національного університету ім. Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Кульчицький Станіслав Владиславович, Інститут історії України НАН України, заступник директора, завідувач відділу історії України 20 - 30-х років ХХ століття доктор історичних наук, професор Сусоров Віктор Дмитрович, Херсонський державний технічний університет, завідувач кафедри українознавства доктор історичних наук, професор Тригуб Петро Микитович, Миколаївський державний гуманітарний університет імені Петра Могили, завідувач кафедри міжнародних відносин, історії та філософіїХХ ст., коли воно було основним виробником сільськогосподарської продукції в Україні та СРСР, а в країні діяли ринкові механізми, має для сьогодення практичне значення. Використання сучасних методів дослідження, введення до наукового обігу нових архівних матеріалів дозволяють значно ширше і обєктивніше висвітлити економічне, політичне та соціальне становище селянства Південної України доби непу. Обраний напрямок дослідження виконувався в межах наукової теми кафедри історії України “Південна Україна: історія, історіографія, джерела” Одеського національного університету ім. Мета і завдання дослідження - здійснити комплексний аналіз взаємовідносин селянства і радянської влади в період нової економічної політики, визначити специфічні особливості їх прояву на Півдні України. Предмет дослідження включає висвітлення становища селянства Півдня України в роки нової економічної політики.Значна кількість праць цього періоду була присвячена окремим питанням становища селянства: аграрній політиці (В.Качинський, С.Луценко), розвитку кооперації на селі (Н.Скалига, І.Батюк, П.Височанський, А.Лозовий, О.Одінцов), землеустрою (Є.Маркевич, І.Косовський), демографічній характеристиці селянського населення (А.Хоменко, С.Мінаєв), трудовому балансу села (Л.Мінц, Є.Алмазова, Н.Бенедикт), використанню найманої праці (Д.Слюсар, Л.Сатуновський), матеріально-технічному забезпеченню господарства (О.Подвінський, Я.Ставровський), земельній оренді (С.Сосновий, К.Хоменко), ринковим відносинам у сільському господарстві (А.Альтерман, В.Якиманський), повстанському рухові селян і репресивним заходам проти нього (Д.Ерде, М.Кубанін, Д.Лебедь, А.Малицький). Дослідники встановили, що земельний фонд республіки потрапив у користування селян, відбулося їх осереднячування, були створені необхідні умови для розвитку всіх форм землекористування на селі. В.Калініченко в своїх публікаціях по-новому висвітлив важливі аспекти суспільно-політичного і соціально-економічного становища в українському селі у 20-х рр. Концептуально-методологічний характер мають положення, сформульовані автором про періоди становлення кооперативної системи в 20-х рр.: 1921 - 1923 рр.; 1924 - 1927 рр.; 1928 - 1929 рр. Їх слід враховувати при дослідженні не тільки кооперативного руху в Україні, а й економічних, соціальних і національних процесів в українському селі. Використані теоретико-методологічні принципи та методи дали змогу провести дослідження неупереджено, системно і комплексно, висвітлити визначені аспекти проблеми у взаємозвязку з процесами та подіями, що відбувалися на Півдні Україні у досліджуваний період та з урахуванням сучасних тенденцій розвитку історії, економіки та політики.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ