Зв’язок розвитку аграрного сектору економіки України з виникненням місцевого селянського руху на початку ХХ ст. Ставлення різних груп селянства до соціально-економічних, політичних змін, що відбулися в Харківській губернії протягом 1917-1921 рр.
Важливим елементом процесу українського державотворення наприкінці ХХ - на початку ХХІ століття є переосмислення науковою громадськістю ключових моментів вітчизняної історії, зокрема Української революції 1917-1921 рр. Оскільки на початку ХХ століття селянство складало переважну частину української нації, виникає потреба у обєктивному висвітленні його впливу на перебіг і результати революції та Громадянської війни. Недостатньо дослідженим аспектом даної проблеми залишаються регіональні особливості соціальної поведінки українського селянства в період Української революції 1917-1921 рр. Ігнорування регіональної специфіки селянського руху в Україні, значною мірою, було властиве радянській історіографії, однак й рівень розробки проблеми регіональної аграрної історії пострадянською українською історіографією є нерівномірним для різних територій України. Відповідно до мети визначені наступні завдання: - провести історіографічний аналіз наявної літератури з теми дисертаційного дослідження і систематизувати джерела з історії селянського руху в Харківській губернії у 1917 - 1921 рр.; Аналіз змісту історичних праць створених радянськими дослідниками у 1920-х - на початку 1930-х рр., свідчить, що вітчизняна наука мала в своєму розпорядженні достатню джерельну базу і кваліфікованих спеціалістів, щоб обєктивно пояснити особливості соціальної поведінки сільського населення в Харківській губернії під час Української революції 1917-1921 рр. Так, наприклад, цінний фактичний матеріал з окремих аспектів теми дослідження містять праці Н. Решодька, в якій було здійснено спробу комплексно висвітлити історію селянського руху на Харківщині.Внаслідок взаємовпливу державно-правових, економічних і політичних чинників протягом 1917-1921 рр. селянський рух в Харківській губернії став втіленням стихійного прагнення широких народних мас до загальнодемократичних перетворень і набув радикальної форми збройного опору існуючим режимам. Домінуючим у суспільній свідомості селянства був соціально-утопічний міф про зрівняльний розподіл землі, як оптимальний засіб вирішення аграрного питання. Однак насильницький перерозподіл приватної земельної власності сприяв загостренню протистояння общини і селян-одноосібників, розколюючи рушійні сили селянського руху.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
