Селянський рух у Лівобережній Україні в 1905 – 1907 pp. - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Робота виконана на кафедрі української історії та етнополітики Київського національного університету імені Тараса Шевченка Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент ТЕРЕС НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА, доцент кафедри української історії та етнополітики Київського національного університету імені Тараса ШевченкаКомплексне вивчення історії України та історії її регіонів може бути обєктивним за умови дослідження селянського руху, в тому числі на території Лівобережної України, що повязано з потребами переосмислення ролі селянства у суспільно-політичних процесах в Україні на зламі ХІХ - ХХ ст., під час радикальних суспільно-політичних зрушень, значною мірою зумовлених революційними подіями 1905 - 1907 pp. Вивчення даної проблеми набуває актуального значення в умовах реформування місцевого самоврядування і творення засад громадянського суспільства в сучасній Україні, активізації участі селян у суспільно-політичному житті, пошуку найбільш оптимальної моделі соціального співробітництва між різними групами сільського населення. Обєктом дослідження є селянство, селянські організації і політичні організації, що діяли у Лівобережній Україні в 1905 - 1907 рр. Для реалізації поставленої мети дисертант ставить перед собою такі наукові завдання: - проаналізувати стан наукової розробки теми у вітчизняній, дореволюційній російській і радянській історіографії, визначити етапи її вивчення за останнє століття, відстежити нові тенденції в розробці проблеми на зламі ХХ-ХХІ ст.; показати роль общини в організації спротиву селянства владі, проаналізувати ступінь соціальної самоорганізації селянства в революції, вищим проявом якої стали ”селянські республіки” й діяльність Всеросійської селянської спілки в регіоні;Історики 1920-х рр. намагалися виявити основні тенденції, форми селянського руху в Україні, довести його звязок із робітничим рухом, проаналізувати вплив різних політичних організацій. Михайлюка на основі багатого фактичного матеріалу досліджено динаміку селянського руху, його типологію, детально розкрито найсуттєвіші збройні виступи у Лівобережній Україні. Ґрунтовний аналіз пореформеного соціально-економічного розвитку села, наростання соціальної напруги і еволюцію селянського руху в роки революції 1905-1907 pp. знаходимо в роботі М.Н. Лещенка. Могильного здійснено аналіз активності українських партій на селі, їх впливовості серед селян. Розгортання селянського руху характеризують документи Центрального державного історичного архіву України в м.Вплив партій залежав від того, наскільки у програмах враховувалися інтереси селян, який організаційний і кадровий потенціал мали партії на селі, від інтенсивності агітаційної роботи. Серед українських партій найближче до селян знаходилися УСДРП й Українська соціал-демократична ”Спілка”. Досить впливовими на селі в 1905 р. були Російська соціал-демократична робітнича партія (РСДРП) і Партія соціалістів-революціонерів (ПСР). Про активну політичну позицію селянства свідчить той факт, що зі 156 осіб, які були затримані за партійну діяльність у 1906 р. в Полтавській губернії, до селян і козаків належали 107, більшість з яких була членами лівих партій. У Висновках викладено результати дослідження, основні з яких виносяться на захист: Доведено, що історіографія селянського руху на селі, незважаючи на значні успіхи у висвітленні цього питання, тривалий час розвивалася під впливом партійних ідіом та догматичного підходу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ