Селянська війна в Китаї (874—884 гг.) - Реферат

І традиційно вважалося, що концептуальні рамки вже загалом зрозумілі, і поле для подальшої роботи фахівців - це лише більш детальна специфіка конкретного курсу подій, які стоять тією чи іншою маленькою стороною цього популярного руху.Основні причини і без будь-якої спроби документального підтвердження, як тези можуть бути представлені в декількох параграфах. Селянська війна як пікова проява масового попугання завжди починається спонтанно, а її лідери та учасники не мають чіткої програми соціальної реструктуризації та досить туманно представляють перспективи розвитку країни у разі перемоги повстанців. Лідери селянських мас у селянській війні щиро боролися за звільнення простого народу від гнобителів і, отже, є героями і мучениками боротьби за щастя всіх скривджених. Боротьба селянських мас для визволення в процесі селянської війни була чітко визначена боротьбою бідних проти багатих, і тому багаті селяни та багаті громадяни підтримували урядові війська під час боїв, а бідні селяни завжди виступали як союзник повстанців, і більшість городян співчували і підтримували повстанців.Це не так, що будь-які погано підготовлені повстання (не кажучи вже про просто спонтанні бунти), будь-яка повстанська діяльність легко пригнічується мінімум урядовою силою. Але в ситуації з подіями 874 р. у Китаї результат виявився саме протилежним: урядові війська швидко ізолювалися, а повстанці не почали переходити до активних наступальних операцій. Довгий час це було відомо, що: для успіху повинен бути ретельно підготовлений план, і це може зробити лише потужна та впливова організація, яка зможе розробити план дій, координувати час і місце повстання, забезпечити їх зброєю, тренувати групи професійних бійців та в узгоджену годину швидко захопити вузлові обєкти в районі, де починається повстання. Перші вогнища виникли в Китаї (територія сучасних провінцій Хенань, Хебей і Шаньдун) і призвели до обєднувальних селянських мас, був під впливом загону Ван Сянь Чіх. Боротьба влади танків проти повстанців була полегшена кризою, яка почалася після 881 року в таборі повстанців, де відбувалося поступове феодальне переродження частини повстанської еліти.20 травня 883 війська Хуан Чао покинули Чанань, відступаючи на південний захід.Переміщаючись з одного району в інший, повстанці знищили феодалів і чиновників, захопили свої будинки, передавали рухоме майно простим людям і роздавали покинуту землю селянам. Повстанці дозволили вільну торгівлю сіллю, скасували різноманітні заборони та анулювали борги. Хуан Чао очолив всі повстанські сили і взяв звання "Великий Командир, штурмуючого неба", заявивши про свою мету скинути будинок імператора Танів і змінити уряд. Перейшовши південний берег річки, повстанці вирушили на дороги провінцій Чжецзян, Фуцзянь та Гуандун. Арабські історики Абу Сайд і Масуді, які жили пізніше в наступному столітті, розповідали про зіткнення жителів місцевого зарубіжного поселення з повстанцями, але китайські джерела мовчать про це.Таким чином, можна зробити висновок: ініціатор та організатор початку масово-селянської війни 874-884 рр. були лідери тодішньої китайської злочинності, вони змогли успішно поєднати державну службу з керівництвом прибуткового антиобєктивного бізнесу і, втративши боротьбу за владу в загально коаліційному масштабі іншого бюрократичного угрупування, скориставшись ситуацією, я побив непростих політиків за допомогою селян, а антидержавних зрадників. Саме їхні корумповані та криміналізовані підлеглі розробляли програму і планували повстання, забезпечували його грошима і зброєю, а в призначений час підняли заколот у повіті Чань-юань.

Зміст

Вступ

1. Причини селянської війни (874-884) в Китаї

2. Передумови війни та характеристика селянських лідерів

3. Хронологія повстання

Висновок

Список використаної літератури