Особливості послаблення селянсько-козацьким повстанням феодально-кріпосницької системи в Україні. Наддніпрянська держава напередодні реформи 1861 року. Розвиток товарних відносин у сільському господарстві завдяки заснуванню портів на Чорному морі.
ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ.Г.СКОВОРОДИПоняття «кріпацтво» запроваджене українською та російською публіцистикою в 19 столітті, походить від слова «кріпость», що вживано в Великому князівстві Московському з кінця 15 століття для позначення документів, що встановлювали право необмеженої приватної власності (прикріплення): так звана «купча кріпость». Першими кріпаками були «посаджені на землю» холопи. За ним селянам було заборонено переселятися на нові місця без письмового дозволу поміщиків.З 1667 гетьманська влада примушувала селян, що були в залежності від православних монастирів, шляхти й козацької старшини, до «звиклого послушенства». Усі суспільні верстви населення (інтелігенція, селяни, підприємці і навіть поміщики) розуміли і вимагали скасування кріпосного права, яке спотворювало всі сторони життя. Характерними рисами кризи у цей час були: занепад поміщицьких маєтків; посилення експлуатації селян; панування екстенсивних методів господарювання; гальмування розвитку капіталістичних процесів стримування формування ринку вільної робочої сили, розвитку підприємництва тощо; наростання соціального напруження у суспільстві; глухе бродіння у народі, що таїло в собі загрозу широкомасштабного «селянського бунту»; посилення процесу відставання Росії від європейських держав-лідерів.Царський маніфест і законодавчі акти про звільнення селян з кріпацтва були оприлюднені в Україні в березні-квітні 1861 р. Принципові риси російської моделі селянської реформи схожі з австрійською: ліквідація особистої залежності селян від поміщиків; створення органів селянського самоуправління; наділення селян землею та визначення за неї повинностей; викуп селянських наділів. За цими документами селяни ставали особисто вільними, але за поміщиками залишалося право власності на землю. Поміщик тепер не мав права примушувати селянина працювати на панщині, сплачувати оброк, купувати, продавати, обмінювати, програвати в карти селян, | примушувати їх виконувати будь-які повинності на свою користь. Царизм фундаментально подбав, щоб реформа не впала на поміщиків як сніг на голову і тому було сформульовано положення про тимчасово зобовязаних селян, де говорилося про те, що селяни продовжують виконувати панщину і сплачувати оброк. Дуже зручною формою була кругова порука, тобто громада відповідала за кожного селянина, і якщо у якогось селянина був неврожай або падіж худоби, громада повинна була сплатити його, частку податків.Середина XIX ст. показала різке загострення кризи кріпосницької системи. На це відставання були приречені національні регіони, у тому числі й Україна. Десятки тисяч українців у складі російської армії і флоту воювали проти Туреччини та її союзників. Україна була найближчим тилом російської армії; на плечі її населення були покладені обовязки постачання фронту всього необхідного. Україні довелося годувати чужу армію і віддавати своїх синів на війну за чужі інтереси.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
