Селянська правосвідомість в історико-правовій реальності 1917 – 1921 років (на прикладі повстанського руху на чолі з Нестором Махном) - Автореферат

Селянська правосвідомість в історико-правовій реальності 1917 - 1921 років (на прикладі повстанського руху на чолі з Нестором Махном)Науковий консультант - доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України КОЗЮБРА Микола Іванович, Національний університет "Києво-Могилянська академія", завідувач кафедри державно-правових наук. Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України ЯРМИШ Олександр Назарович, Міністерство внутрішніх справ України, начальник Державного науково-дослідного інституту; доктор юридичних наук, доцент ГУСАРЄВ Станіслав Дмитрович, Київський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри теорії держави та права; доктор юридичних наук, професор Шевченко Анатолій Євгенович, Донецький юридичний інститут, професор кафедри конституційного та міжнародного права. Захист відбудеться 18.03.2008 року в 10 годин на засіданні спеціалізованої вченої Д 26.867.01 в Інституті законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м.Актуальність теми зумовлена рядом обставин, серед яких найважливіші: 1) необхідність звільнення від монологічного трактування "правильної" та "неправильної" правосвідомості й дослідження її поліваріантності, оскільки різноманітність носіїв визначає різноманітність форм, видів і типів правосвідомості; 2) потреба осмислити інваріанти правосвідомості й досвід вітчизняних соціальних рухів у боротьбі за право, зокрема селянських повстанських рухів 1917-1921 рр.; поглянути на право як на єдиний феномен, що існує в різних соціальних просторах - державному і недержавному; 3) потреба в дослідженні ірраціональності, інтуїтивності та потенційності народної правосвідомості, оскільки після відкриття сфери колективного несвідомого зведення життя індивіда/спільноти/соціуму до сукупності свідомих вчинків можна вважати методологічною помилкою; 4) потреба в осмисленні особливості селянської правосвідомості та виявленні різних правових цінностей і установок, що лежать в основі конфлікту правосвідомостей спільнот (елітарних і неелітарних, цілісних і марґінальних; мешканців центрів і периферії; влади й населення тощо); Правосвідомість опиняється у фокусі наукового осмислення, як правило, тоді, коли виникає потреба в обґрунтуванні ширшого методологічного бачення права.Право не існує поза правосвідомістю, але це не означає їх тотожності. Лівшиць); треті вважають, що право і правосвідомість є самостійними феноменами, які взаємодіють між собою в межах єдиної правової системи (С.С. Ярмиш та ін.) визнають правосвідомість самостійною сферою (галуззю) суспільної, групової та індивідуальної свідомості, у якій правова дійсність відбита у вигляді знань про право, а також системи ідей, уявлень, емоцій і почуттів, що виражають ставлення індивіда, групи і суспільства до сьогодення, майбутнього і минулого права, а також установок поведінки як реакцій на чинне право і роботу правозастосовчих органів. Кістяківський відносив себе до тих "різночинців, яким долею було уготовано стати науковою стороною народолюбства", його правосвідомість значно відрізнялася від правосвідомості тих, кого він "науково" любив. Правова психологія спільноти породжується буттям більшості, ідеологія, як правило, формується в правосвідомості її еліти.Селянин, як будь-який марґінальний субєкт, бажав заповнення дефіциту своєї соціальності, повноправності в суспільстві. "Боротьба за право" переросла у "війну за право", війну селян проти всіх, Пяту селянську війну. Визнання факту, що селянська нація, перебуваючи в конфлікті з державністю, вела війну ради збереження себе як цілого, війну проти всіх еліт - національно-демократичних, монархічних, військово-комуністичних, допомагає зрозуміти, чому була знехтувана національна державність, а радянська перемогла в урізаному вигляді більшовицької диктатури.

Основний зміст роботи