Секуляризація релігійного живопису в Україні ХVІІ–ХІХ століть - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВ УДК 7.04 75.051(477)”16/18” дисертації на здобуття наукового ступеня кандидат мистецтвознавстваРобота виконана в Львівській національній академії мистецтв Науковий керівник - кандидат мистецтвознавства Кравченко Ярослав Охрімович доцент кафедри історії і теорії мистецтва Львівської національної академії мистецтв Рильського НАН України кандидат мистецтвознавства Сидор Олег Федорович старш. наук. 01 у Львівській національній академії мистецтв за адресою: 79011, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівської національної академії мистецтв (79011, м.Сьогодні питання історії і сучасного розвитку православної ікони перебувають в центрі уваги учених і художників, розпочато відродження традицій іконописання в Україні. У художній практиці нині відчувається брак належних знань і відповідної підготовки у митців, яким випало працювати у сфері церковного мистецтва. Нині, коли процес відродження сакрального мистецтва в Україні зіткнувся з серйозною проблемою втрати живої традиції іконописання, а оздоблення храмів відбувається в умовах стихійних мистецьких ініціатив, відсутність належного наукового висвітлення питання художньої унікальності сакральної образотворчої традиції і розкриття проблеми її відмінності від секулярної західноєвропейської мистецької традиції відчувається особливо гостро. Питання художньої самобутності православного іконопису, вперше порушене в мистецтвознавстві наприкінці XIX - початку XX ст., до сьогодні в науці вже отримало часткову розробку, яка б могла задовольнити потреби періоду незначної або цілком відсутньої практики іконописання, але за умов активного розвитку сакрального мистецтва, який, зокрема, з початку 90-х рр. Впровадження викладання основ сакрального мистецтва у державних мистецьких освітніх закладах, з яких одними з перших були Національна Академія образотворчого мистецтва і архітектури у Києві, де в 1994 р. відкрито майстерню живопису і храмової культури, і Львівська національна академія мистецтв, в якій на початку 90-х рр. засновано кафедру сакрального мистецтва, а також формування навчальної програми підготовки спеціалістів у цій галузі мистецтва сьогодні так само стикаються з певними труднощами.У ВСТУПІ обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету й завдання роботи, визначено обєкт, предмет, хронологію та географію дослідження, вказано методику, джерельну та термінологічну базу дисертації, її наукову новизну, практичне значення, особистий внесок здобувача, апробацію основних результатів. Грабар), які розкрили глибинний звязок образно-художньої системи ікони з її богословською теоретичною основою і одностайно вказали на докорінну відмінність принципів зображення православного сакрального і західноєвропейського секулярного мистецтв. З огляду на недостатню наукову розробленість і актуальність дослідження в українському іконознавстві питання принципової відмінності між сакральною і секулярною мистецькими традиціями важливе значення має застосування методу порівняльного аналізу у вивченні таких різних явищ в образотворчій практиці, як православна ікона і західноєвропейська релігійна картина. „Утвердження відмінностей між іконою і релігійною картиною” на основі розгляду прикладів трактування сюжету Тайної Вечері у візантійському і ренесансному західноєвропейському мистецтвах здійснюється порівняльний аналіз зображальності православної ікони та західноєвропейської релігійної картини, досліджується процес утвердження відмінностей між ними. У звязку з цим розглядаються питання: історія візантійської передвівтарної перегородки; реформа в православному храмовому малярстві середини ХІ ст. і поява зображення „Нерукотворного образа Спасителя” в передвівтарній зоні; свідчення про два яруси передвівтарної перегородки Київської Русі - деісусний та намісний - у „Києво-Печерському Патерику” та факти, що підтверджують існування в давньоруському мистецтві рідкісного варіанту деісуса з „Нерукотворним образом” в центрі; перший в Україні іконостас з трьох ярусів з „Нерукотворним образом” в центрі святкового ярусу над Царськими вратами; процес розкриття в образах українського іконостаса змісту Літургії і заміна ікони „Нерукотворний образ Спасителя” в системі святкового ярусу на „Тайну Вечерю” в XVII ст.; традиція розміщення ікони „Нерукотворного образа” над Царськими вратами в українському іконостасі.Аналіз стану дослідження розвитку православної ікони в Україні доводить, що в українському іконознавстві за наявністю значної кількості публікацій упродовж XX ст. питання принципової відмінності між сакральною і секулярною образотворчими традиціями, їхнього взаємовпливу та секуляризації релігійного малярства ще не отримали належного рівня висвітлення.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ