Сексуальне насильство над дітьми як соціальна і психологічна проблема - Статья

СЕКСУАЛЬНЕ НАСИЛЬСТВО НАД ДІТЬМИ ЯК СОЦІАЛЬНА І ПСИХОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА Діти в Україні стикаються з жорстоким поводженням, булінгом та неповагою. У статті висвітлено питання попередження жорстокого поводження з дітьми та психологічної реабілітації осіб, які зазнали сексуальної наруги.Згода дитини на сексуальний контакт не дає підстав вважати його ненасильницьким, оскільки дитина: не володіє свободою волі, перебуваючи в залежності від дорослого; може не усвідомлювати значення дій дорослого в силу функціональної незрілості; не може повною мірою передбачити всі негативні для себе наслідки цих дій [1]. Ратифікований Україною додатковий протокол до Конвенції ООН про права дитини, що стосується торгівлі дітьми, дитячої проституції та дитячої порнографії, визначають дитячу проституцію як "практику, коли дитина використовується з метою отримання сексуальних послуг особами за винагороду або будь-яку іншу форму компенсації" (стаття 2Ь). Мета статті - проаналізувати фактори й психологічні наслідки сексуального насильства над дітьми, скласти психологічний портрет кривдника, окреслити шляхи попередження насильства над дитиною. Труднощі виявлення дітей, які зазнали сексуального насильства, обумовлені низкою причин, серед яких провідну роль відіграють такі: зневіра населення в ефективність правоохоронної системи (кримінальні справи за фактом внутрішньосімейного сексуального насильства дитини якщо і відкриваються, то немає ніякої впевненості, що вони дійдуть до розгляду на суді); низький рівень знань фахівців, які працюють з дітьми, про особливості поведінки та інші симптоми, що дають підставу запідозрити, що дитина постраждала від сексуального насильства; обивательські уявлення про причини сексуального насильства, звинувачення в усьому, що сталося, самої жертви, а також хибні уявлення про ганебність того, що сталося з дитиною, про "клеймо" на усе життя. До сімейно обумовлених чинників сексуального насильства над дітьми можна віднести патріархально-авторитарний тип організації сімї (блокада альтернативних шляхів для сексуального задоволення, влада і контроль з боку глави сімї, використання фізичного покарання як виховного заходу, ставлення до потерпілого як до зіпсованої речі); незадовільні взаємини з батьками, особливо з матірю (діти отримують недостатню сексуальну освіту, відсутні довірчі взаємини з іншими дорослими, психологічне насильство з боку батьків); конфліктні стосунки між батьками (недостатній догляд за дітьми, порушена рольова структура сімї, незадоволеність подружніми стосунками); професійна зайнятість матері (недостатній догляд за дітьми, відсутня емоційна близькість між нею і дитиною); неповна сімя (емоційна депривація, відсутні знання про статеворольові функції в сімї); повна змінена сімя (табу на інцест не так сильно виражений); наявність хронічних захворювань, інвалідність у матері (відсутні догляд за дитиною та емоційна близькість, соціальна ізоляція); наявність у дорослих членів сімї адикцій і як наслідок розгальмування сексуальних потягів, зняття табу на сексуальні відносини з дитиною, розрив емоційного звязку з дитиною; соціально-побутові труднощі (ґвалтівник є єдиним джерелом доходу сімї, родина живе ізольовано, відсутні звязки з іншими родичами).Сексуальне насильство має різні прояви. У будь-якому випадку вони становлять загрозу здоровю та розвитку дитини і мають небезпечні як безпосередні, так і віддалені наслідки. Відомо, що сексуальне насильство над дітьми тримається в таємниці. Інша дитина, хоч і розуміє, що відбувається, не може розповісти про це, тому що насильник тримає її у страху. Допомогти їй відкрити свої страхи, переживання можна буде лише у тому випадку, якщо відносини між дорослим і дитиною будуватимуться на довірі.