Сечокам’яна хвороба домашніх кішок (патогенез, діагностика та лікування) - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наукНауковий керівник - доктор біологічних наук Тимошенко Ольга Павлівна, Харківська державна зооветеринарна академія, професор кафедри клінічної діагностики і біохімії Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук Головаха Володимир Іванович, Білоцерківський державний аграрний університет, кафедра терапії та клінічної діагностики кандидат ветеринарних наук, доцент Локес Петро Іванович, Полтавська державна аграрна академія, завідувач кафедри терапії та клінічної діагностики Захист дисертації відбудеться 19.01.2006 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.821.02 при Білоцерківському державному аграрному університеті за адресою 09111, м. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Білоцерківського державного аграрного університету за адресою: м.Мета дослідження - вивчити окремі ланки патогенезу сечокамяної хвороби у домашніх кішок, інформативність клініко-лабораторної діагностики захворювання, експериментально обґрунтувати лікувальну ефективність сулодексиду. · вивчити інформативність різних методів діагностики уролітіазу у домашніх кішок: клінічного, ехосонографічного, фізико-хімічного і мікроскопічного дослідження сечі та біохімічного - крові; Уперше встановлені ліміти вмісту ГАГ у сечі здорових і хворих на уролітіаз домашніх кішок, що дозволило удосконалити діагностику захворювання і контролювати ефективність лікувально-профілактичних заходів; виявлений позитивний ефект сулодексиду у комплексному лікуванні хворих тварин. За час проведення роботи було обстежено 159 кішок із захворюваннями сечовидільної системи, серед яких 67 тварин, хворих на уролітіаз. Були обстежені органи трьох тварин: нирки і сечовий міхур двох котів, що загинули внаслідок СКХ (вік 3 та 4 роки, затримка сечовипускання 4 доби); нирки і сечовий міхур кота (вік 2 роки), ниркова патологія у якого була відсутня.На підставі комплексного дослідження сечокамяної хвороби (СКХ) у домашніх кішок визначено провідні ланки патогенезу; доведено, що показник вмісту суми фракцій глікозаміногліканів (ГАГ) сечі має велику діагностичну інформативність і може використовуватися для диференційної діагностики СКХ та контролю ефективності проведеного лікування; встановлено, що застосування препарату сулодексид при лікуванні СКХ знижує вміст кристалічних речовин у сечі, підвищує вміст ГАГ - інгібіторів каменеутворення і зменшує ризик розвитку рецидивів. Основними компонентами системи інгібіторів є глікозаміноглікани сечі; зміна співвідношень окремих їх фракцій та зменшення вмісту ГАГ у сечовидільних шляхах домашніх кішок створює умови для формування конкрементів. На підставі клінічних досліджень встановлено, що найбільш типовими ознаками СКХ у домашніх кішок є: дизурія - у 91 % котів, гематурія - у 70,1 %, болючість при пальпації в ділянці нирок - у 59,7 %, полідипсія і поліурія - у 14,9 %. При дослідженні сечі котів із СКХ виявлено зміщення величини РН у лужний бік (у 70,1 % в межах 7,2 - 7,8), наявність білка (від 0,005 до 3,950 г/л) і еритроцитів (у 75 % котів), кристалурію різного походження: трипельфосфат - у 59,7 % котів, кальцію оксалат - у 25,3, змішані солі трипельфосфатів і кальцію оксалату - у 10,4, аморфні фосфати, урати - у 4,5 % тварин. Уміст суми фракцій ГАГ у сечі клінічно здорових домашніх кішок складає 123,8±1,6 од., у хворих із кристалурією та дрібними конкрементами в сечовому міхурі - 23,2±1,14 од., у котів з конкрементами більше 3 мм - 11,8±0,8 од.