Аналіз гумористично-сатиричної шахопоезії українського письменника Анатолія Мойсієнка. Дослідження специфіки цього виду постмодерного поезомистецтва. Огляд спадкоємних зв’язків шахопоезії з творчістю поета Івана Величковського та митця Яна Кохановського.
Гарачковська О.О., кандидат філологічних наук, доцент кафедри видавничої справи та мережевих видань Київського національного університету культури і мистецтв У літературознавчій розвідці висвітлюється специфіка цього виду постмодерного поезомистецтва, зясовуються також спадкоємні звязки шахопоезії Анатолія Мойсієнка з творчістю українського поета Івана Величковського та польського митця Яна Кохановського.«Анатолій Мойсієнко своїм версифікаційним рівнем і втіленням знакових художньо-поетикальних тенденцій належить до категорії постатей, які варті докладної обсервації», - стверджує Ярослав Голобородько [4, с. Мовчан), щоразу з кожною новою збіркою прагне підпорядкувати сформульованому ним колись універсальному принципу: «Особливість справжньої творчості полягає в тому, щоб дарувати читачеві насолоду відкриття пізнання» життя («Бароковий дискурс української поезії XVII ст.: Іван Величковський»), розуміючи під «життям» насамперед його оречевлені предмети й реалії. Найнеприроднішою для поета річчю може бути хіба що звичка, штамп, утрата свіжості рецепції навколишньої дійсності, адже справжня поезія - це вільне й розкуте мислення, позбавлене літературних штампів і книжної ірреальності, це сучасна мова й сучасний погляд на світ. Заперечуючи класицистичну унормованість, митець поза тим уводить у французьку поезію нові форми й розміри, започатковує нову систему віршування, неабиякий акцент робить на звуковій організації поетичного тексту, його ритмомелодиці. Отже, уже в заголовку автором заякорено оксюморонний сплав традицій і новаторства, адже, з одного боку, сонетна форма поезії передбачає дотримання суворої дисципліни, чітких канонів і регламентацій на всіх рівнях - змістовому, композиційному, лексичному, акустичному тощо; з іншого - верліброва пульсація образної думки, увиразнена сучасними ритміко-інтонаційними засобами живої української мови, провокує до розхитування канону [4, с.Як бачимо, Анатолій Мойсієнко свідомо наповнює свій текст комічними елементами й, безперечно, не тільки для того, щоб просто розважити реципієнта. Автор модерного шахопоезійного тексту прагне постати як власне вітчизняний наратор, максимально зрозумілий для українського національного характеру, котрий не може собі дозволити, щоб його читач нудьгував. Жулинському говорити про спадкоємні духовні звязки шахопоезії Анатолія Мойсієнка з бароковими українськими поетами, зокрема Іваном Величковським, до творчості якого не раз звертався автор «Шахопоезії».
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
