Причини та витоки самозванства. Феномен самозванства в російській історії. Приклади найбільш відомих самозванців, їх походження, роль, яку вони відіграли та наслідки їх історичної діяльності. Смутний час як одна з причин зародження самозванства.
Основними завданнями є насамперед знайти коріння цього явища, причини його виникнення, вивчити ідейно-психологічні особливості російського народної свідомості XVII - XVIII ст., розглянути історіографію та історичні портрети найбільш відомих самозванців в історії Росії.мідійський жрець Гаумата прийняв імя царя Ахеменіди Барді і правил вісім місяців, поки не був убитий змовниками-персами. Долі самозванців були несхожі, але більшість з них чекав сумний кінець - розплата за оману найчастіше ставали кара або увязнення. Однак при цьому не враховується, що не всі самозванці були повязані з рухом соціального протесту, що далеко не завжди їх метою була влада в державі. Самозванство починається тоді, коли лжецарь або псевдомесій відкривається оточуючим, формує групу соратників чи стає на чолі будь-якого руху соціального протесту. Після смерті царя Івана Грозного (1584 р.) його спадкоємець Федір Іоаннович був не здібний до справ управління державою, а молодший син, царевич Дмитро, був немовлям.Козаки вирішили йти на Москву. Суспільство кипіло від чуток про несправжнього царя, що сидить в Москві, що грабує народ, і готове було піти на захист «справжнього» царя. Козаки отамана Федора Бодиріна розголосили слух про те, що в 1592 році цариця Ірина народила сина Петра, якого Борис Годунов підмінив на дівчинку. На сході козаки запропонували на роль «царевича» Ілейко Муромця, так як він бував у Москві і знав московські порядки. Від імені царя Дмитра Івановича по всій Московської землі розсилалися грамоти.Навесні 1608 року з Москви на самозванця рушила царська рать під керівництвом брата царя, Дмитра Івановича Шуйського.Чи траплялися в нашій історії інші подібні підробки, складно сказати напевно. Адже самозванством або заколотом прийнято називати тільки те, що не увінчалося перемогою. Так можна як завгодно називати такі явища, але суть їх залишиться колишньою : прагнення привласнити собі те, що належить іншому, взяти, прикрасити частинкою надприродного, і, скориставшись обмеженістю народних мас, розпоряджатися іменем чужої особистості в корисливих цілях. Плід мрії народу, коли серед безпросвітності і голоду сподіватися йому вже немає на кого.«Смутні часи» - поняття всеосяжне, і нерозумно, привівши державу до межі краху, підімявши під себе владу, розраховувати на схвалення суспільства. Але ось чи вдасться самозванцю, нехай навіть він і опинився біля керма країни, спочатку ставши на шлях обману привести її до чогось хорошого?
Вывод
Чи траплялися в нашій історії інші подібні підробки, складно сказати напевно. Адже самозванством або заколотом прийнято називати тільки те, що не увінчалося перемогою. В іншому випадку це - революція, зміна лідера чи суспільної формації. Так можна як завгодно називати такі явища, але суть їх залишиться колишньою : прагнення привласнити собі те, що належить іншому, взяти, прикрасити частинкою надприродного, і, скориставшись обмеженістю народних мас, розпоряджатися іменем чужої особистості в корисливих цілях.
Поява самозванців не є дивним явищем. Вони - неминучий продукт своєї епохи. Плід мрії народу, коли серед безпросвітності і голоду сподіватися йому вже немає на кого.«Смутні часи» - поняття всеосяжне, і нерозумно, привівши державу до межі краху, підімявши під себе владу, розраховувати на схвалення суспільства. Адже самозванець тому й заявляє на неї права, що той чи інший правитель теж знаходиться на троні, мяко кажучи, не зовсім законно. Влада стає суперечливою.
Але ось чи вдасться самозванцю, нехай навіть він і опинився біля керма країни, спочатку ставши на шлях обману привести її до чогось хорошого? Навряд чи. Збрехавши в основі, він легко поступиться правдою і пізніше, бо людина, яка має світлу мету, ніколи не приховає ні її, ні свого імені.
І все-таки самозванство існує. Як існувало, так і буде існувати в різних формах завжди.
Цілком очевидно, що для розуміння сутності та причин виникнення самозванства потрібно передусім вивчити ідейно-психологічні особливості російського народної свідомості. Велику увагу цьому факту було приділено в першому розділі роботи.
Вивчення самозванства передбачає поглиблення в психологію самозванців, в те коло уявлень, який безпосередньо мотивував їх дії.
Я взяла саме цю тему, тому що я захоплююся людьми які змогли досягти таких висот, хоч і не зовсім чесним шляхом, але вони боролися за свою ідею і поплатилися за це життям. Вони померли, але їх особистості надовго залишилися в історичних книгах.
Список литературы
1. Гумільов Л.М. От Руси к России: очерки этнической истории. - М.: Экопрос, 1992. - 336 с.
2. Зуєв М.М. Российское государство в период Смуты / История России. - М.: Изд-во ПРИОР, 1998. - 688 с.
3. Ключевський В.О. Сочинения. В 9-ти т. Т. 3. Курс русской истории. Ч. 3. М.: Мысль, 1988. - 414 с.
4. Костомаров Н.І. Смутное время Московского государства в начале 17-огостолетия. М., 1997.
5. Платонов С.Ф. Полный курс лекций по русской истории. - СПБ.: Кристалл, 1997. - 838 с.
6. Пушкін А.С. Сочинения. В 3-х т. Т. 2. Поэмы. Драматические произведения. - М.: Худ. лит., 1986. - 527 с.
7. Скринніков Р.Г. Холоп на царском троне // Нева - 1986 г. - №10, №11, №12.
8. Скринніков Р.Г. Самозванцы в России в начале 17 века. Григорий Отрепьев. Новосибирск, Наука., 1990.
9. Смута в Московском государстве. Россия начала XVII столетия в записках современников. М., 1989.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
