Самовизначення Європейської спільноти (в парадигмі соціального конструктивізму) - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІЕВРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКАРобота виконана на кафедрі філософії Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Науковий керівник: кандидат філософських наук, доцент БОЙЧЕНКО Михайло Іванович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри філософії. Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор, член-кореспондент НАН України МИХАЛЬЧЕНКО Микола Іванович, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Захист відбудеться 31 березня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.17 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.У цій роботі для зручності розрізнення прийменник “Європейський” буде вживатися для позначення тих предметів, які стосуються Європи як цілого, а прийменник “європейський” для окремих проектів, які є складовими цілісного Європейського проекту. Європейський контекст як особлива сфера досліджень соціокультурної ідентифікації здебільшого лише починає входити у вітчизняний філософський дискурс, що може бути повязано із активізацією інтересу до проблем можливої інтеграції України до ЄС, а також через необхідність розробки в Україні нових стандартів культурної політики. Значне місце серед даних досліджень займає аналіз концептуальних основ теорій дослідження процесу самовизначення Європи, тобто власне методології дослідження цього процесу. визначити роль категорії “європеїзація” для конструктивістської парадигми у соціальному пізнанні в її застосуванні до аналізу процесів соціокультурного самовизначення європейської спільноти; На основі дослідження: - уточнено методологічний статус соціального конструктивізму як парадигми (а не одного з методів) соціального пізнання, а також виявлено, що конструктивістська парадигма у соціальному пізнанні, на відміну від субстанціалістської, задає реляційну концепцію соціальних акторів та структур, а також акцентує увагу на динамічні процеси змін мереж та ідентичностей - тому соціальна реальність розглядається і як результат процесу становлення (в тому числі - під впливом людської діяльності), і як відкрита для нових проектів соціальних змін; соціальний конструктивізм постає як концептуалізація радикального демократичного європейського етосу, який орієнтується на те, що соціальний світ може бути сформованим через узгодження проектів окремих людей та їх спільнот, а це передбачає, зокрема, дискурсивний вимір конструктивного процесу та означає, що соціальні реальності формуються в умовах протистояння та переговорів, тобто дискурсивно: соціальна реальність, з цієї точки зору, твориться у дискурсивних контекстах, замість того, щоб бути чимось наперед даним;У першому розділі “Теоретично-методологічні засади аналізу соціокультурної ідентифікації Європи в парадигмі соціального конструктивізму”, що містить три підрозділи, здійснюється аналіз можливостей та потенціалу застосування соціального конструктивістського підходу до аналізу явища самовизначення Європейської спільноти. Автор, здійснивши огляд джерельної бази дослідження, досліджує ключові ідеї та принципи методології соціального конструктивізму, що присутні в соціально-філософських працях та дослідженнях у галузі філософії і теорії міжнародних відносин, та обґрунтовує доцільність використання соціального конструктивізму як рамки досліджень процесів європейських трансформацій, які розглядаються як “європеїзація”. Серед таких автор виокремлює праці Адлера Е., Діза Т., Діленті Дж., Крістіансена Т., Онуфа Н., Різе Т., Чекела Д., Хедетофта У. та інших, в яких доводиться можливість застосування методології соціального конструктивізму до аналізу процесів європейських трансформацій - як явища “європеїзації” в контексті філософії та соціальної теорії міжнародних відносин. Доведено, що європеїзацію доцільно розглядати як конструктивні процеси політичного і соціокультурного визначення європейських національних суспільств (держав) як учасників становлення єдиного соціокультурного, політичного простору Європи - Європейської спільноти. Далі розглянуто можливості плюральної концепції Європи в термінах цивілізаційного підходу до Європи як констеляції цивілізацій.Дисертаційне дослідження “Самовизначення Європейської спільноти (в парадигмі соціального конструктивізму)” дозволило обґрунтувати конструктивну природу європеїзації як процесу творення спільноєвропейського соціокультурного простору. Доведено, що доцільно розглядати європейські трансформації як європеїзацію, тобто виникнення і творення нової європейської соціальної структури на основі виникнення спільного європейського знання. Тому європеїзація являє собою перманентний дискурс щодо смислу Європи.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ