Самовдосконалення як чинник подолання відчуження: філософсько-антропологічний аналіз - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М. П. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукРобота виконана в Луцькому інституті розвитку людини Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». Науковий керівник: кандидат філософських наук, доцент Журавльов Андрій Андрійович, Луцький гуманітарний університет, ректор. кандидат філософських наук, доцент Возняк Сергій Степанович, Інститут соціальних наук Волинського національного університету імені Лесі Українки, завідувач кафедри культурології й менеджменту соціокультурної діяльності. Захист відбудеться «31» березня 2009 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.053.13 у Національному педагогічному університеті імені М. П. З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Національного педагогічного університету імені М. П.В цьому звязку, на тлі загальної тенденції до гуманізації суспільної свідомості загалом і української зокрема, дослідження і адекватна інтерпретація діалектично-суперечливого процесу трансформації проявів феномену відчуження в сучасному соціальному бутті та їх відображення в суспільній та індивідуальній свідомості займає чільне місце в ряду найактуальніших завдань, що вимагає і відповідного відображення в сучасній філософській рефлексії. Адже з часу, коли людина почала себе усвідомлювати, відчуження, урізноманітнюючись у своїх проявах і набуваючи нових форм у відповідності до конкретики суспільного розвитку, продовжує залишатися однією з найбільш актуальних проблем особистості і суспільства. Сьогодення вимагає від філософської думки відповіді на запитання не лише щодо змісту та сутності відчуження, але більшою мірою щодо можливостей та шляхів подолання відчуження в його деструктивних формах. Окремі аспекти проблеми відчуження розглядають російські дослідники: Г.Батіщев, Ю.Давидов, І.Кальной, І.Кон, І.Нарський, Т.Ойзерман (історико-філософський підхід до проблеми); Г.Батіщев, Г.Ковадло, І.Нарський, Т.Ойзерман, В.Руденко, В.Табачковський (аналіз відчуження як суперечливого існування людини в світі предметної культури); Є.Андрос, Ф.Канак, Г.Ковадло, В.Табачковський, Г.Шалашенко, В.Шинкарук (різні виміри людського відчуження, антропологічні кризи). Таким чином, завданням дисертаційного дослідження постає комплексне вивчення проблеми відчуження та можливостей її розвязання в новому окресленні відповідно до сучасних антропологічних та соціокультурних умов, залучення попереднього філософського досвіду для розвязання проблеми, пошук оптимальних шляхів подолання деструктивних наслідків відчуження.У першому параграфі «Соціально-філософські витоки розуміння природи відчуження в історії філософської думки: аналітичний огляд досліджень» зясовується сутність поняття відчуження у філософській думці, визначається особливості його тлумачення представниками різних філософських шкіл. Під відчуженням у східній філософії дослідники (Г.Бонгард-Левін, Д.Датта, В.Корнєв, М.Томпсон, О.Тимощук, С.Чаттерджі, Ф.Щербатський) розуміють розрив Атмана з Брахманом, а розвязання проблеми відчуження - у подоланні цього розриву шляхом самоусвідомленню та самопізнання. Другий розділ «Самовдосконалення як антропокультурний феномен» складається з трьох параграфів і присвячений аналізу найважливіших філософських концепцій самовдосконалення, обґрунтуванню значення самовдосконалення як необхідної передумови подолання відчуження, ролі та значення свободи для здійснення самовдосконалення. У другому параграфі «Самовдосконалення як необхідна умова для розвязання проблеми відчуження» розглянуто взаємозвязок між процесами самовдосконалення та відчуження, обґрунтовано потребу подолання проблеми відчуження, насамперед, в свідомості людини. Третій розділ «Становлення антропобуття людини як континуальний акт подолання феномену відчуження» складається з трьох параграфів і аналізує складові процесу самовдосконалення, зокрема самоусвідомлення, самопізнання та саморозуміння, їх роль та значення в осягненні людиною своєї цілісності завдяки гармонійному поєднанню всіх аспектів її антропобуття, розглянуто самовдосконалення як внутрішньо-глибинний принцип моделювання сутності людини та самопроекту її «Я».

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ