Саморегуляція, як чинник психологічного благополуччя студентської молоді - Автореферат

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Н. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наукРобота виконана у Харківському національному університеті імені В.Н. Науковий керівник:кандидат психологічних наук, доцент Павленко Валентина Миколаївна, Харківський національний університет імені В.Н. НАПН України Носенко Елеонора Львівна, Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, завідувач кафедри загальної та педагогічної психології; Захист відбудеться 21 травня 2010 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.08 у Харківському національному університеті імені В.Н. З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім.У інших авторів конструкт «психологічне благополуччя» набував іншого значення: для позначення більш евдемоністичних аспектів благополуччя, позитивних наслідків відповідей на екзистенціальні виклики або внутрішньої злагоди, комфорту (М.Й. На наш погляд, психологічне благополуччя можна й доцільно пояснити за допомогою декількох вже достатньо розроблених у психології понять: самоактуалізації, особистісної зрілості, концепції психологічного благополуччя особистості К. У той же час зясовано, що позитивні сторони буття, благополуччя, щастя не зводяться до відсутності негативних сторін, депресії, негативних емоцій, хвороб, неблагополуччя в цілому тощо, а мають власну природу й специфіку, що потребує свого вивчення (N.M. Недостатньо проробленою є проблема кількості й змісту найважливіших чинників психологічного благополуччя: у різних дослідженнях виокремлюють різну кількість чинників і різні чинники за змістовним наповненням (Л.В. Розвиток провідної для цього віку учбово-професійної діяльності, становлення таких новоутворень як самосвідомість, професійна компетентність, моральна зрілість, вміння створювати та реалізовувати життєві плани також відбувається у взаємозвязку з розбудовою системи саморегуляції, значно впливаючи і на психологічне благополуччя.У першому розділі «Теоретичні основи підходів до психологічного благополуччя та системи саморегуляції» розглянуті теорії, які розкривають різні аспекти психологічного благополуччя та підходи до вивчення саморегуляції, надано власне розуміння саморегуляції й психологічного благополуччя, а також запропоновано інтегративно-особистісну модель саморегуляції. Проаналізовано евдемоністичну та гедоністичну парадигму психологічного благополуччя, поняття субєктивного та психологічного благополуччя особистості, самоактуалізації, особистісної зрілості, гармонії особистості та гармонії між особистістю і її оточенням як ключові для розуміння психологічного благополуччя. Це самоактуалізація як процес розкриття власного потенціалу, власної Людяності, результати (а значною мірою і ресурси) цього процесу у вигляді особистісної зрілості й психологічного благополуччя особистості (сформованість якостей зрілої особистості, наявність розвиненої ціннісно-смислової сфери, надбання у різних життєвих галузях), гармонія як усередині особистості (тобто між її цілями, якостями, уявленнями про себе), так і між особистістю та її оточенням, а також позитивна оцінка на емоційному та когнітивному рівнях себе й власних досягнень, що знаходить своє відображення у субєктивному благополуччі (див. табл. Ми розглядаємо психологічне благополуччя особистості як насамперед результативний аспект психологічного благополуччя, наслідки відповідей людини на загальні для усіх людей екзистенціальні виклики життя, тоді як психологічне благополуччя є більш широким конструктом, що охоплює й емоційно-когнітивні оцінки себе та свого життя, гармонію особистості, процес самоактуалізації тощо. У третьому розділі «Результати дослідження саморегуляції та психологічного благополуччя» було визначено структуру досліджуваних конструктів; описані й проаналізовані кореляції шкал опитувальників «Особистісний потенціал і задоволеність життям» і «Шкали психологічного благополуччя особистості» з показниками інших методик; виявлені та проаналізовані розбіжності між групами, які виокремлені на підставі виразності показників задоволеності життям, особистісного потенціалу, психологічного благополуччя особистості, профілю якостей саморегуляції; проведено канонічний аналіз і подані рівняння лінійної регресії для визначення взаємозвязків психологічного благополуччя із сукупністю показників саморегуляції; розроблені рекомендації віднесення досліджуваних до певного типу саморегуляції; подано критерії психологічного благополуччя; наведені чинники підвищення психологічного благополуччя.У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове розвязання проблеми саморегуляції як чинника психологічного благополуччя студентської молоді. 1.

Основний зміст дисертаційної роботи