Самооцінка та рівень домагань особистості як динамічна система - Автореферат

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І.І. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наукНауковий керівник доктор психологічних наук, професор Офіційні опоненти доктор психологічних наук, професор Самойлов Олександр Єжиєвич, Гуманітарний університет (м. Запоріжжя), завідувач кафедри практичної психології. кандидат психологічних наук, доцент Меліхова Ірина Олексіївна, Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. Провідна установа Дніпропетровський національний університет, кафедра педагогічної психології і англійської мови, Міністерство освіти і науки України, м. Захист відбудеться 6 грудня 2002 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.051.07 у Одеському національному університеті ім.У нашому дослідженні здійснено спробу реалізації цієї ідеї щодо СО та РД особистості. СО та РД вивчалися у звязку з певною провідною діяльністю, з розвитком діяльності спілкування, саморегуляції, зі становленням окремих особистісних та соціально-психологічних особливостей. Підкреслюючи цінність цих досліджень, треба відзначити, що необхідність подальшого вивчення взаємовідносин між СО і РД зумовлена не тільки їх складністю, впливом, який специфіка цих взаємовідносин чинить на розвиток особистості, самосвідомості, процесів саморегуляції поведінки й діяльності, але й тим, що в руслі сучасних наукових поглядів поглиблення уявлень про розвиток та функціонування СО й РД передбачає рух в напрямку динамічного та структурного їх обєднання в єдине ціле, в динамічну систему. Для досягнення мети дослідження та перевірки гіпотези були поставлені такі завдання: 1.теоретично обґрунтувати підхід до СО та РД як до динамічної системи, розкрити природу і зміст її структурних компонентів; Для досягнення поставленої в роботі мети використовувався комплекс методів, вибір та поєднання яких залежали від змісту проблеми, яка вивчалася, а саме: теоретико-методологічний аналіз проблеми дослідження; анкетування (визначення значущих якостей особистості); попередній експеримент, спрямований на формування вибірки; спостереження, бесіда (уточнення, розширення та контроль даних, отриманих за допомогою інших методів); діагностичні методики у межах експериментального методу (методика Дембо-Рубінштейн для дослідження часткової СО, Колірний тест ставлень О.М.У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначається обєкт, предмет, гіпотеза, мета, завдання й методи дослідження. У першому розділі “Теоретичний аналіз проблем самооцінки та рівня домагань особистості” проведено аналіз основних підходів до проблеми СО, РД, розглядається проблема їх взаємозвязку в історичному аспекті і на сучасному етапі розвитку психології. Аналіз зарубіжних теорій, у яких розглянуто проблему виникнення й функціонування СО, показує, що в цих дослідженнях спостерігається певне протиставлення основних чинників формування СО: підкреслюється переважна роль у її розвитку або спілкування з оточуючими, або власної діяльності субєкта. Отримані результати дозволили визначити такі загальні вікові закономірності в розвитку СО: зниження висоти загальної СО, що відбиває зростання самокритичності й незадоволеності собою, причому найбільш низький рівень загальної СО реєструється у підлітковому віці; статистично значуще зниження тісноти звязку між висотою загальної й часткової СО при порівнянні груп випробовуваних підліткового і юнацького віку з випробовуваними-першокласниками; зміна переважного характеру співвідношення висоти загальної і системи часткових СО: у першокласників висока загальна СО переважно сполучається з високою й середньою частковою СО, а низька загальна - із низькою частковою СО, у випробовуваних інших вікових груп висока загальна СО переважно сполучається із середньою частковою СО, а низька загальна СО з високою й низькою частковою СО; основне зростання диференційованості й обґрунтованості часткових СО реєструється протягом молодшого шкільного й підліткового віку. Було також визначено розходження в диференційованості системи часткових СО між випробовуваними з різною висотою часткової СО: середня висота часткової СО співвідноситься з відносно високими рівнями розвитку диференційованості й обґрунтованості СО; розходження в диференційованості системи часткових СО між підгрупами випробовуваних з різним співвідношенням висоти загальної і часткової СО: починаючи з першого класу, найбільш високий рівень диференційованості й обґрунтованості СО спостерігається при високій загальній СО у сполученні з частковою СО різної висоти, а також при сполученні середньої загальної й середньої часткової СО, починаючи з третього класу, до цих категорій, випробовуваних додається група із середньою загальною СО у сполученні з високою частковою СО.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ