Самооцінка молодшого школяра - Курсовая работа

Циклова комісія викладачів шкільної педагогіки та психології «Самооцінка молодшого школяра» Мета дослідження: вивчити вплив самооцінки на успішну соціалізацію молодших школярів. Завдання дослідження: 1) розкрити поняття «самооцінка» та її вплив на соціалізацію особистості дитини; 2) проаналізувати наукові підходи до формування самооцінки у молодших школярів;Самооцінка є системооутворюючим ядром індивідуальності особистості, яка багато в чому визначає життєві позиції людини, рівень її домагань, всю систему оцінок. У вікової та педагогічної психології молодший шкільний вік займає особливе місце: в цьому віці освоюється навчальна діяльність, формується довільність психічних функцій, виникають рефлексія, самоконтроль, а дії починають співвідноситися з внутрішнім планом. Навчальна діяльність є одним з найважливіших факторів, який впливає на формування самооцінки дітей молодшого шкільного віку, тому вчитель початкових класів повинен знати психологічні особливості молодших школярів та враховувати індивідуальні особливості самооцінки в навчальному процесі, здійснюючи індивідуальний і диференційований підхід у навчанніОднією з актуальних проблем, що стоять перед педагогом сучасної школи, є психолого-педагогічний дуалізм у відношенні особистості, що розвивається - навчання і виховання не завжди ґрунтується на знаннях про психологію розвитку дитини та формуванні її особистості. Це ставлення виявляється як схвалення або несхвалення, ступінь якого визначає переконаністю індивіда в своїй самооцінці, значущості. Божович виокремлює такі рівні розвитку самооцінки: Перший рівень розвитку самооцінки можна назвати процесуально-ситуативним. У звязку з тим, що ці результати не обовязково адекватні особових можливостей людини і можуть бути повністю обумовлені збігом зовнішніх обставин, самооцінка має тенденцію до необєктивності. Так як окремий вчинок, не обовязково адекватний, може мати випадковий характер і, часом, суперечить іншим вчинкам, оцінка якості, що з ним ототожнюється та самооцінка на цьому рівні мають тенденцію до необєктивності і нестійкості.Розвиток емоційно-ціннісного ставлення дитини до себе, результатом якого є певна самооцінка, відбувається через відображення нею реальних звязків з навколишнім світом, які існують лише завдяки активності особистості. При цьому важливо врахувати, що самооцінка як структурний компонент Я-образу дитини, певний ступінь її емоційно-ціннісного ставлення до себе є постійно діючим мотиваційним фактором у процесі життєдіяльності особистості. Самооцінка відображає не тільки знання учня про результати навчальних досягнень, його уявлення про власні можливості у навчальній діяльності, а й ставлення до себе як до виконавця вимог учителя, батьків, як до носія нових особистісних якостей (старанність, наполегливість, акуратність, кмітливість та ін.). Однією з найважливіших серед них є зрушення в особистості дитини, що відбулося в силу того, що самі початкові неуспіхи в навчанні, "підкріплені" систематичними негативними оцінками головного авторитету класу-вчителя та ще більш низькими оцінками з боку успішних дітей, неминуче ведуть до зміни соціально-особистісної позиції учня в класі і до неухильного падіння його самооцінки. Отже, якщо у вчителя сформована установка на низькі результати навчання, то мимоволі реалізуючи й та поєднуючи з нетерплячістю у спілкуванні з учнем, учитель сприяє пониженню самооцінки і реальному погіршенню успішності учня.В дослідження брали участь 45 учнів 2-Г, 2-Г, 4-А класів. Для вивчення самооцінки учнів проводились такі методики як «Сходинки», методика визначення емоційної самооцінки за А.В. Методика «Сходинки», яку розробив В. Г.Щур дає змогу дослідити рівень самооцінки дитини, особливості її уявлень про ставлення близьких до неї. За методикою сходинки (Додаток 1) досліджувались учні 2-Г класу (10 учнів) Це дослідження була проведено в 4-А класі (21 учень) - 13 дівчат і 8 хлопців.У формуванні самооцінки на ранніх ступенях розвитку дитини велику роль грають оцінки тих, хто оточують, оскільки на аналіз власної діяльності вона ще не здатна покладатися, оцінки з боку дорослих є важливою умовою збереження дитиною емоційного благополуччя. Стійка самооцінка, що постійно формується, певною мірою звільняється від оцінок тих, хто оточують, стає самостійним регулятором поведінки дитини. Іноді виникає розбіжність між самооцінкою і оцінками з боку тих, що оточують. Якщо ці оцінки вищі за самооцінку, то розбіжність між ними може стати чинником, стимулюючим розвиток особи, коли людина прагне досягти рівня оцінки тих, що оточують. Самооцінка формується з дитинства у процесі спілкування за такими етапами: - увага збоку дорослих, - співробітництво з ними, - відчуття поваги з їхнього боку, - взаєморозуміння.Аналізуючи психолого-педагогічну літературу, слід зазначити, що центральною характеристикою будь-якої особистості є «Я-концепція», яка складається з таких компонентів: огнітивний, оціночний; поведінковий.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Проблема самооцінки у вітчизняній та зарубіжній психології

1.1 Самооцінка та її вплив на соціалізацію особистості дитини

1.2 Особливості формування самооцінки дітей молодшого шкільного віку

РОЗДІЛ 2. ДІАГНОСТИКА САМООЦІНКИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

2.1 Вивчення та аналіз результатів дослідження самооцінки дітей молодшого шкільного віку

2.2 Психолого-педагогічні умови формування самооцінки у молодших школярів

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ