Роль самоосвіти в передачі історичного досвіду, що становить важливішу умову щодо розвитку людського суспільства, а також ролі у засвоєнні знань, навичок, звичаїв, норм поведінки, ідеалів, що вплинуло на адаптацію людини до умов навколишнього середовища.
Аннотация к работе
Бурлука кандидат філософських наук, доцент кафедри культурології Національного юридичного університету імені Ярослава МудрогоДосліджено об ’єктивний механізм виникнення самоосвіти в антропогенезі, зародження феномена самоосвіти особистості, технології, стратегії і моделі самоосвіти у докласовому суспільстві. Йдеться про зародки самоосвітніх процесів, оскільки колективна свідомість докласового суспільства лише в незначному ступені сприяла прояві самостійності людини, інтереси й цінності індивідуально-особистісного бачення світу ще не були сформовані. У цей період головною функцією самоосвіти була адаптивна, зародилися колективоцентрична стратегія й на її основі синкретична модель самоосвіти, що співвідносилася з недиференційованою людською діяльністю, комунікативна технологія як аспект міжособових стосунків і технологія самоосвітнього читання як читання тексту природної реальності. самоосвіта суспільство поведінка І все ж розуміння ролі і місця самоосвіти особистості залишається в руслі традиційних інтерпретацій, коли самоосвіта розглядається як мета саморозвитку особистості і прагматично пристосовується системою освіти для активізації навчально-виховного процесу, в рамках якого самоосвіті відводиться роль додаткового способу навчання. Методологічні підходи до самоосвіти розроблялися на базі загальнотеоретичного дослідження освіти і самоосвіти А.