Роль самоосвіти в передачі історичного досвіду, що становить важливішу умову щодо розвитку людського суспільства, а також ролі у засвоєнні знань, навичок, звичаїв, норм поведінки, ідеалів, що вплинуло на адаптацію людини до умов навколишнього середовища.
Бурлука кандидат філософських наук, доцент кафедри культурології Національного юридичного університету імені Ярослава МудрогоДосліджено об ’єктивний механізм виникнення самоосвіти в антропогенезі, зародження феномена самоосвіти особистості, технології, стратегії і моделі самоосвіти у докласовому суспільстві. Йдеться про зародки самоосвітніх процесів, оскільки колективна свідомість докласового суспільства лише в незначному ступені сприяла прояві самостійності людини, інтереси й цінності індивідуально-особистісного бачення світу ще не були сформовані. У цей період головною функцією самоосвіти була адаптивна, зародилися колективоцентрична стратегія й на її основі синкретична модель самоосвіти, що співвідносилася з недиференційованою людською діяльністю, комунікативна технологія як аспект міжособових стосунків і технологія самоосвітнього читання як читання тексту природної реальності. самоосвіта суспільство поведінка І все ж розуміння ролі і місця самоосвіти особистості залишається в руслі традиційних інтерпретацій, коли самоосвіта розглядається як мета саморозвитку особистості і прагматично пристосовується системою освіти для активізації навчально-виховного процесу, в рамках якого самоосвіті відводиться роль додаткового способу навчання. Методологічні підходи до самоосвіти розроблялися на базі загальнотеоретичного дослідження освіти і самоосвіти А.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
