Самоактуалізація особистості, її соціальна активність, особистісний розвиток - Реферат

Самоактуалізація особистості, її соціальна активність, особистісний розвитокБільш ранні структури не зникають з появою пізніших, в індивіда завжди є можливість повернутися до них. свідомість особистість психологія Особистість - людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільнозначущого та індивідуально не повторного. Якщо людина є носієм найрізноманітніших властивостей, то особистість - основна властивість, у якій виявляється її суспільна сутність. Психологічна наука користується такими загальновизнаними положеннями щодо поняття «особистості»: · особистість є продуктом історичного розвитку, тобто виникає на певному етапі еволюції людської істоти; У європейській культурі, заснованій на християнстві, особистістю вважався святий, праведник, подвижник; у східній культурі про особистість ведуть мову з часів Конфуція, який вважав особистістю «шляхетну людину», яка бере активну участь в управлінні державою, турбується про її благо.Поняття «соціальна активність» і «соціально активна особистість» досить широко використовуються у працях філософів, психологів і педагогів, проте в науковій літературі досі не вироблено єдиного підходу в розумінні цього феномену. Поняття соціальної активності особистості розглядається як явище, як стан особистості й водночас як її ставлення до різних аспектів життєдіяльності. Активність особистості - прагнення розширювати сферу своєї діяльності, здатність нести в собі потенціал енергії, сили, творчості. Радула, - діяльне ставлення особистості до світу, здатність створювати суспільно значущі перетворення матеріальної і духовної сфер на основі засвоєння історичного досвіду людства; реалізація у творчій діяльності, вольових актах, спілкуванні. Інтегральною характеристикою активності особистості, науковець визначає, активну життєву позицію людини, яка виявляєтьсяв її принциповості, послідовному відстоюванні своїх поглядів, ініціативності, діловитості, психологічній налаштованості на діяльність.Петровський виділяє три фази розвитку особистості: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію в координатах потреб і здібностей. При цьому процес розвитку особистості початково розглядається як результат внутрішньо-групових відносин в „відносно стабільному суспільстві”. Таким чином особистість лишається свідомості і самосвідомості; очевидно, що стадії субєктивації, де особистість інтерналізується і автономізується, для А.В.Петровського не існує. Петровським, зводиться до простого багаторазового повторення її функціонування за схемою з трьох вказаних фаз: «У звязку з тим, що у людини протягом життя багаторазово змінюється соціальна ситуація розвитку, ... адаптація або дезадаптація, індивідуалізація або де індивідуалізація, інтеграція або деінтеграція багато раз повторюється, відповідні новоутворення закріпляються, у людини складається достатньо стійка структура її індивідуальності». Дійсно, якщо свідомість і самосвідомість особистості не утворюють її систему координат, то єдиним можливим логічним висновком для А.В.Петровського стає визнання особистості не більше як соціалізовану індивідуальність.На карєрний розвиток особистості впливають соціально-психологічні чинники, які характеризують громадянське суспільство: - певний тип соціальних відносин, спілкування, сукупність способів взаємодії і форм обєднання людей; рівень саморегуляції, самоуправління суспільства, здатність підтримувати інтенсивність соціальних звязків, відтворювати і формувати їх; Основою єдності і стійкості суспільства є колективна свідомість, наявність спільної волі втілювати національний ідеал у реальні відносини. У процесі практично-господарської діяльності, соціального життя за допомогою традицій, звичаїв формується і передається від покоління до покоління національний характер. Самодостатність суспільства виявляється у наданні людям можливостей формувати способи організації життя, котрі полегшують їм досягнення особистої мети, сприяють задоволенню основних потреб, саморозвитку і самоактуалізації.Задатки реалізуються у психічних властивостях тільки в суспільних умовах життя. Основи теорії самоактуалізації заклали представники різних підходів: психоаналізу (Е. Узагальнюючи, самоактуалізація - це переживання, всепоглинаюче, яскраве, самозабутнє; це процес, це вибір у кожній ситуації на користь зростання; мається на увазі, що є деяка «самість», що підлягає «актуалізації»; це чесність і прийняття на себе відповідальності за свій вибір; чесність і свобода у вираженні своїх прав, нонконформізм; це не тільки кінцева станція, а й сама подорож і рушійна сила подорожі; це не гонитва за вищими переживаннями, вони самі наздоганяють людину, якщо вона цього заслуговує. Самоактуалізаціє відіграє дуже впливову та важливу роль у житті кожної людини, бо людина завжди перебуває в якійсь певній життєвій ситуації. Ситуація містить проблеми і конфлікт, самоактуалізація - це пошук таких рішень, які вирішують проблеми і конфлікти оптимальним способом, призводять до розвитку та росту особистості.

Зміст

Вступ

1. Поняття «особистості». Самоактуалізації особистості: гуманістична теорія, концепція А. Маслоу

2. Соціальна активність особистості

3. Особистісний розвиток

4. Карєрний розвиток особистості

Висновки

Література