Самоідентичність у життєдіяльності людини - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукРобота виконана на кафедрі філософії філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Науковий керівник: Лой Анатолій Миколайович, доктор філософських наук, професор, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри філософії. Офіційні опоненти: Пролеєв Сергій Вікторович, доктор філософських наук, старший науковий співробітник, Інститут філософії імені Г.С. Захист відбудеться "21" грудня 2009 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.27 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.Актуальність проблеми самоідентичності в сучасну епоху обумовлена насамперед кардинальними та соціокультурними перетвореннями, які відбуваються світі. Їх наявність поглиблює дослідження екзистенційно-комунікативних проблем особистості, актуалізує пошуки теоретичних засад їх вирішення. В силу цих обставин актуалізуються дослідження субєктивно-психічного потенціалу людини в контексті її взаємодії з соціальним середовищем. Існує широкий спектр інтерпретацій самоідентичності як поняття міждисциплінарного, розширення його багатоманітності перевантажує смислами та значеннями. Дослідження поставленої мети передбачає вирішення ряду взаємоповязаних дослідницьких завдань: - визначити витоки та умови становлення проблеми самоідентичності у межах дослідження впливу культурно-історичного оточення індивіда на формування змістів його самосвідомості;У першому розділі "Концептуальний вимір ідентичності: становлення проблеми" досліджується становлення та розвиток основних філософських підходів до питань щодо визначення внутрішніх змістів людини, розвитку проблеми самосвідомості та витоків концепції ідентичності. Внаслідок виділення людиною власного "Я" та протиставлення його світові у філософії, по-перше, відбувається виникнення субєкт-обєктної парадигми, в якій субєкт виступає як "Я"; по-друге, формується погляд на розкриття сутності людини як цінності. Суть їх полягає в тому, що самоідентичність розглядається, по-перше, як динамічний процес, позаяк є результатом включеності людини у суспільне життя; по-друге, як результат взаємодії між людиною та її оточенням; по-третє, як полізмістовна, складноутворена сутність. Актуальність здійснення дослідження проблеми самоідентичності виявляється у контексті поділу ідентичності на індивідуальну, що постає у звязку із самістю та інтерпретується як самоідентичність, та соціальні ідентичності, які вказують на множину самовизначень індивіда в різноманітних спільнотах і групах. Аналіз проблеми самоідентичності зумовлює її розгляд у трьох реципрокних ракурсах: індивідуалізуючому, повязаному з тим, що кожен індивід претендує на унікальність, особистому, повязаному з тим, що самоідентичність ґрунтується на єдності від минулого до майбутнього, і соціальному, що відображає формування самоідентичності в процесі соціального досвіду.O Проблема ідентичності, виникнувши в епоху Нового часу як наслідок розробки проблеми самосвідомості, завдяки соціальній орієнтації некласичної філософії здобуває самостійного значення. Індивідуалізуючий та соціальний у сукупності утворюють самість людини і покликані сформувати унікальну та визнану значимими іншими індивідуальність людини; особистий, функції якого полягають у забезпеченні цілісності життя людини. O Самоідентичність визначається як підструктура самосвідомості з функцією забезпечення внутрішньої цілісності особистості на підставі її ідентифікації з власною біографією. Самоідентичність формується під впливом значимих для неї спільнот і забезпечує створення унікального проекту власного життя. O Самоідентичність не обмежується схопленням свого життя як цілого на підставі памяті про власне минуле, або ж історії про це минуле, створеної і привласненої людиною.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ