Сальвадор в умовах переходу від диктатури до демократії (70–90-ті роки XX століття) - Автореферат

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Сальвадор в умовах переходу від диктатури до демократії (70-90-ті роки XX століття)Захист відбудеться 14 жовтня 1999р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 11.051.02 для захисту дисертацій в Донецькому державному університеті (340055, м. З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Донецького державного університету (340055, м.Донецьк, вул. Дисертацію присвячено дослідженню політичної історії Сальвадору за останню чверть ХХ століття. Запропоновані нові підходи й трактовка характеру з урахуванням внутрішніх конфліктоутворюючих факторів та важливістю оцінки перспектив постконфліктного устрою Сальвадору в 90-ті роки Аналіз форм та методів здобутків національного примирення дозволяє виробити попередні рішення, спрямовані на запобігання та врегулювання конфліктних ситуацій. В работе выделены главные направления и этапы политического развития государства в предкризисный, кризисный и постконфликтный периоды.Унікальний і часом драматичний досвід Сальвадору на шляху до демократії - держави, яка пройшла через військово-авторитарний режим, військовий переворот та тривалий збройний конфлікт, яка зазнала державного тероризму, репресій та розчарування реформистськими та радикальними проектами суспільної перебудови відбиває як загальні риси світового досвіду економічної та політичної модернізації, так і специфічні риси, своєрідність політичних процесів у малій і залежній країні, що знаходиться у сфері впливу великих капіталістичних держав. По-друге, актуальність теми обумовлюється її недостатнім вивченням у вітчизняній латиноамериканістиці в хронологічних межах дослідження перш за все з погляду комплексного підходу до вивчення історії політичного розвитку країни та необхідністю подати обєктивний аналіз внутрішньо-політичних обставин Сальвадору в останню чверть ХХ століття з урахуванням нових підходів, відмінних від тих, які панували раніш. По-четверте, проблеми урегулювання внутрішньодержавного конфлікту, створення механізмів мирних угод, роззброєння збройних угрупувань та іх залучення до політичного життя не менш актуальні для країн СНД, які зіткнулися з реаліями збройних сутичок, партизанських війн i міжнародного тероризму, що дозволяє виділити "зони ризику" перехідних суспільств i виробити формулу запобігання небажаним політичним ексцесам, які небезпечні дестабілізацією суспільства. Предметом дослідження є аналіз політичних подій у Сальвадорі в останню чверть ХХ століття, що має важливе значення в межах вивчення політичної історії країн Центральної Америки й дозволяє оцінити "якість" режиму, що змінив диктатуру, визначити можливості подальшого розвитку демократії, співвіднести політичні явища у Сальвадорі з іншими країнами Центральної Америки, Східної Європи та СНД, які також переживають перехідний період. Комплексне вивчення особливостей історії розвитку Сальвадору розширює тематику досліджень, присвячених проблемам поставторитаризму, i в цілому доповнює роботи з такої тематики, дозволяє дослідити політичні явища в Сальвадорі в контексті розвитку країн "третього світу".Лапшева, які розглядають ідеологію й політику провідних політичних партій країни в умовах збройного конфлікту й поставторитарної трансформації, знаходячись поза тематики дослідників, повязаної з діяльністю революційних організацій i лівих партій. Спробою комплексного дослідження проблем розвитку країн Центральної Америки періоду 70-х-початку 80-х років стала колективна монографія вітчизняних латиноамериканістів, де визначено основні риси й закономірності суспільного розвитку, виявлено специфіку розвитку країни, подано оцінку перспектив революціоного руху. В цьому плані інтерес викликає Франко-мексиканська декларація, в основі якої лежить принцип визнання збройної опозиції ФНВФМ як рівноправної політичної сили країни з боку великих капіталістичних держав, що стало поштовхом до легітимації ФНВФМ усередині країни й фактом визнання його на міжнародній арені. Не менш важливе значення заслуговує варіант Акта миру, в якому були закладені принципи миру в Сальвадорі й поставлена точка відрахування розвитку громадянських відносин.Проблема збереження політичних прав людини знаходиться під пильною увагою з боку міжнародної організації - Організації обєднаних націй (ООН), й прийняті нею резолюції у відношенні Сальвадору, які відзначили багато порушень прав людини, допомогають пролити світ на внутрішню природу конфлікта, зрозуміти накал соціально-політичних внутрішних протиріч. У розділі III "Особливості цивільного правління в Сальвадорі (80-ті роки)" аналізується процес перегрупування сил у правлячому блоці, окреслено етапи консолідації збройної опозиції, подається аналіз форм та методів боротьби лівих сил з правлячим режимом, охарактеризовано політику першого цивільного уряду, який діяв у воєнних умовах, відображено динаміку виборчих кампаній як доказ просування країни до демократії, а також розвиток мирних переговорів як свідчення початку врегулювання сальвадорсько