Аналіз міфопоетичної концепції О. Потебні, в якій відображено уявлення слов"ян про елементи грошової культури, пов"язаної із символікою дорогоцінних металів, потаємних скарбів та цінних природних ресурсів. Народнопоетичне тлумачення феномена багатства.
Аннотация к работе
Сакральне значення золота та грошей у спільнословянських фольклорних формулах (на матеріалі творів О.О.Однак потребує детального вивчення сакральне, міфопоетичне значення грошей та повязаних із ними символічних асоціацій (відбитих у номінаціях дорогоцінних металів - золота, срібла тощо) у багато представленому словянському фольклорі, відомим збирачем та поціновувачем якого був Олександр Опанасович Потебня - вітчизняний філолог і філософ широкого кола інтересів у галузі лінгвістики, етнографії, фольклору, літературознавства, психології та психолінгвістики [19:3; 9:67], фундатор Харківської філологічної школи [11], теоретик національного питання у звязку з філософією мови [10:6], зрештою, знавець багатьох мов і талановитий виконавець українських пісень [18:444-445]. О.О. У давній словянській міфології золото не лише ототожнюється із цінним, "благородним" металом жовтого кольору (з якого карбуються гроші), не лише дає первісні уявлення про багатство / бідність (злидні), але й містить цілий ряд інших ознак: воно символізує дівочу красу, талан та вдачу, довге життя, є чудодійним та лікувальним засобом, досконалим витвором, співвідноситься із символікою світла, сонця, місяця, загалом представляє сферу божественного або й демонічного, потойбічного світу [17:190-191; 6:253-254]; і лише серед останніх тлумачень (тобто пізніших в історичному розвитку мови) знаходимо значення золотих монет та грошей в цілому [6:253254]. До прикладу, в українській народнопоетичній творчості знаходимо весільні пісні про дівочу красу, яка дарується парубку: "Іде Маруся до вінця, Сіє золото з рукавця, За нею батенько ступою, Збирає золото рукою", але зібрати золото і утерти сльози вдається тільки милому [6:253]. Бачимо, що золото у словянській народній поезії може трансформуватися: позначати твердий стан (при описі фізичної вроди дівчини), легкий і повітряно - прозорий (як проміні світла), може наближатися до рідини (золото розливається, кипить, його набирають у чари, подібно до вина, ним пригощають кохану людину) або бути атрибутом чарівного птаха (перепелиці із золотими крилами). Так, в українській народній поезії існує приповідка про те, що золото й вогонь і приваблюють людину, і страшать водночас: "Із золотом, як із огнем, тепло і страшно"; золото - це ознака нечесно нажитого багатства, також, у поєднанні з вогнем, ознака жадібності і скупості: "Чужими руками добре вогонь загортать, а своїми золото брать" [6:253-254].