Аналіз міфопоетичної концепції О. Потебні, в якій відображено уявлення слов"ян про елементи грошової культури, пов"язаної із символікою дорогоцінних металів, потаємних скарбів та цінних природних ресурсів. Народнопоетичне тлумачення феномена багатства.
При низкой оригинальности работы "Сакральне значення золота та грошей у спільнослов’янських фольклорних формулах (на матеріалі творів О.О. Потебні)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Сакральне значення золота та грошей у спільнословянських фольклорних формулах (на матеріалі творів О.О.Однак потребує детального вивчення сакральне, міфопоетичне значення грошей та повязаних із ними символічних асоціацій (відбитих у номінаціях дорогоцінних металів - золота, срібла тощо) у багато представленому словянському фольклорі, відомим збирачем та поціновувачем якого був Олександр Опанасович Потебня - вітчизняний філолог і філософ широкого кола інтересів у галузі лінгвістики, етнографії, фольклору, літературознавства, психології та психолінгвістики [19:3; 9:67], фундатор Харківської філологічної школи [11], теоретик національного питання у звязку з філософією мови [10:6], зрештою, знавець багатьох мов і талановитий виконавець українських пісень [18:444-445]. О.О. У давній словянській міфології золото не лише ототожнюється із цінним, "благородним" металом жовтого кольору (з якого карбуються гроші), не лише дає первісні уявлення про багатство / бідність (злидні), але й містить цілий ряд інших ознак: воно символізує дівочу красу, талан та вдачу, довге життя, є чудодійним та лікувальним засобом, досконалим витвором, співвідноситься із символікою світла, сонця, місяця, загалом представляє сферу божественного або й демонічного, потойбічного світу [17:190-191; 6:253-254]; і лише серед останніх тлумачень (тобто пізніших в історичному розвитку мови) знаходимо значення золотих монет та грошей в цілому [6:253254]. До прикладу, в українській народнопоетичній творчості знаходимо весільні пісні про дівочу красу, яка дарується парубку: "Іде Маруся до вінця, Сіє золото з рукавця, За нею батенько ступою, Збирає золото рукою", але зібрати золото і утерти сльози вдається тільки милому [6:253]. Бачимо, що золото у словянській народній поезії може трансформуватися: позначати твердий стан (при описі фізичної вроди дівчини), легкий і повітряно - прозорий (як проміні світла), може наближатися до рідини (золото розливається, кипить, його набирають у чари, подібно до вина, ним пригощають кохану людину) або бути атрибутом чарівного птаха (перепелиці із золотими крилами). Так, в українській народній поезії існує приповідка про те, що золото й вогонь і приваблюють людину, і страшать водночас: "Із золотом, як із огнем, тепло і страшно"; золото - це ознака нечесно нажитого багатства, також, у поєднанні з вогнем, ознака жадібності і скупості: "Чужими руками добре вогонь загортать, а своїми золото брать" [6:253-254].
План
Зміст
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
