Сакральне мистецтво домініканського ордену на землях України (XVII-XIX ст.) - Автореферат

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ АВТОРЕФЕРАТ на здобуття наукового ступеня доктора мистецтвознавства Робота виконана на кафедрі образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва Камянець-Подільського національного університету ім. Науковий консультант: доктор мистецтвознавства, професор кафедри мистецтвознавства Миколаївського державного університету ім. Іванов Володимир Федорович, Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор, дійсний член Академії Мистецтв України, завідувач кафедри теорії та історії мистецтва Національної академії образотворчого мистецтва і архітектуриАктуальність у питанні усвідомлення себе частиною великої Європи, інтеграція нашої національної культури до загальноєвропейської, виховання української еліти, національних мистецьких кадрів, введення у науку до сих пір заборонених тем та цілковита нерозробленість даної проблеми зумовили впровадження ідеї комплексного вивчення мистецької спадщини ордену на теренах України. В ситуації величезної прогалини у висвітленні культурної спадщини католицьких чинів в Україні виникла необхідність більш глибокого усвідомлення, накопичення, систематизації матеріалу, наукового осмислення мистецького доробку домініканських отців-проповідників (fratrum praedicatorum), одного з найпоширеніших релігійних згромаджень на теренах Європи, зокрема й на українських землях XVII - XIX століть. Дослідження охоплює зразки сакрального мистецтва ордену візуального характеру - архітектуру, скульптуру, образотворче та декоративно-прикладне мистецтво і не торкається мистецтва співу, музики, гри на органах тощо. Горизонтальний вимір дозволив піддати розгляду: а) існуючі дотепер памятки зодчества ченців в Україні, їх мистецьке наповнення та архівні відомості про них; б) неіснуючі памятки, про які у процесі розвідок були знайдені писемні та іконографічні матеріали. Результати, опубліковані в дисертації, монографії і статтях, можуть використовуватися у наукових розвідках споріднених гуманітарних дисциплін (етнографія, народознавство, історія, соціологія та ін.), на лекційних заняттях з історії образотворчого мистецтва й архітектури для студентів художніх спеціальностей вищих закладів освіти, у процесі викладання навчальних предметів освітніх напрямків, повязаних із сакральним мистецтвом, теологічного спрямування, а також можуть впроваджуватись у музейно-дослідницьку та екскурсійно-просвітницьку роботу Національних мистецьких та історико-архітектурних заповідників, туристичну практику тощо.Без використання еклезіологічного підходу був би неможливий розгляд духовності ордену, яка в повній мірі знайшла віддзеркалення і втілення в архітектурі та мистецькому опорядженні костельно-кляшторних комплексів. Обґрунтовано пять періодів існування проповідницького ордену на українських теренах, кожний з яких, як вже було доведено вище, був віддзеркаленням відповідної політичної й суспільної ситуації на досліджуваних землях. Знайдені й збережені імена вітчизняних и запрошених з інших країн творців: архітекторів, скульпторів, живописців, майстрів-прикладників; зібрані и систематизовані відомі на даний момент матеріали про окремих художників и архітекторів (світських и ченців) и колективи так званих «фабрик», які брали участь у зведенні, декоруванні, а також перебудові домініканських костелів на інші за призначенням інституції. В інтерєрі західноєвропейських храмів ордену спостерігаємо наступні характерні риси, притаманні саме домініканським забудовам: видовжений пресбітерій гранчастого завершення, підвищений на одну-три сходинки; короткий корпус нав; на перших етапах відсутність скульптури, різьблених компонентів та кольорових вітражів; різниця між склепінням пресбітерія і нав - побутування камяного або цегляного склепіння над головним вівтарем і площинної деревяної стелі на кшталт стодоли над навами; впровадження амвонів для проповідування та конфесіоналів для сповіді зі знаками і фігурами, що символізують проповідницьку ідею ордену; використання в інтерєрах пізніших забудов ордерної системи; поєднання другого хору з загальним простором храму; посилення декоративних рис внутрішнього простору за рахунок надання йому барокових і рококових шат, поява скульптури, стукового декору, настінного розпису; панування в інтерєрі у період бароко творів мистецтва, дорогих коштовних подарунків від донаторів; оздоблення храмів розписами, висвітлюючими епізоди з життя домініканських святих; обовязкова присутність вівтарних композицій і скульптур, присвячених домініканським святим.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ