С.В. Смоленський та Новий напрям у російській духовній музиці кінця XIX = початку XX століть - Автореферат

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МИСТЕЦТВ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавстваРоботу виконано в Харківському державному університеті мистецтв ім. Науковий керівник: Іванова Ірина Леонідівна, кандидат мистецтвознавства, доцент, Харківський державний університет мистецтв ім. Савченко Ганна Сергіївна, кандидат мистецтвознавства, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри культурології. Захист відбудеться "10" червня 2009 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.871.01 у Харківському державному університеті мистецтв ім. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського державного університету мистецтв ім.Пропонована дисертація - данина памяті видатному музиканту, вченому-медієвісту, педагогу-реформатору, хоровому диригенту, просвітителю-пропагандисту вітчизняного церковно-співочого мистецтва Степану Васильовичу Смоленському (1848-1909), сто років від дня смерті якого знавці й аматори російської культури будуть відзначати в 2009 р. В останні десятиліття потреба в переосмисленні історичних реалій і їх переоцінці стимулювала дослідницьку думку до повернення в актив сучасної науки імен діячів національної культури, які підготували Новий напрям у російській духовній музиці, і його лідерів. Інтерес ученого-музиканта до минулого, широка ерудиція, історизм в оцінці досягнень попередників і сучасників, незмінна обєктивність суджень, заснована на аналізі існуючих археологічних, теоретичних, музичних джерел, схильність до узагальнення накопиченого досвіду і його осмислення визначають розгляд діяльності С. Виходячи зі значного резонансу різнобічної практики вченого-музиканта, харизматичних властивостей його особистості, академічного досвіду виховання й освіти громадян Росії на поприщах учителя Казанської інородницької вчительської семінарії, директора Синодального училища церковного співу, керівника Петербурзької придворної співочої капели, засновника власного Регентського училища, варто розкрити внесок С. Котляревського й відповідає комплексній темі "Актуальні аспекти творчої та виконавської практики в історичному музикознавстві" на 2006-2011 рр. (протокол засідання вченої ради Харківського державного університету мистецтв ім.Смоленським" розглядається історія осмислення спадщини вченого-музиканта, простежуються основні етапи становлення творчості російських композиторів в галузі духовної музики в зазначений період й аналізуються її зразки, створені С. Смоленським. Смоленского", у якій була розкрита вагомість внеску музиканта в церковно-співоче мистецтво і його науково-теоретичне вивчення. Корабельникової в "Советской музыке", де вчений-музикант постає цілеспрямованим пропагандистом старовинного російського богослужбового співу й указується на місця зберігання основних джерел повязаної з ним інформації). Відзначимо ініціативи з відтворення цілісної картини російської духовної музики кінця XIX - початку XX ст., що належать авторському колективу багатотомного видання "Русская духовная музыка в документах и материалах" (С. У підрозділі 1.2 "Історична ситуація в російській духовній музиці XIX століття" простежуються основні етапи становлення Нового напряму в російській духовній музиці.Смоленського сфокусувала істотні властивості Нового напряму. Він мав характер загальнонаціонального культурного руху; у його будівництві брали участь духовні й світські особи, освічені аматори, учені, композитори, регенти, хорові колективи, "європейський" Петербург й "споконвічно російська" Москва. Структура Нового напряму охоплювала різні види творчості: гармонізацію церковних наспівів, написання авторських творів, широку концертно-виконавську практику, просвіту й освіту. Поєднуючи науково-дослідну й пісенно-хорову сфери, цей рух набув цілеспрямованого характеру, чому сприяло співіснування "координаційних центрів", роль яких у Москві виконали Синодальне училище, Синодальний хор і кафедра історії церковного співу в консерваторії. Смоленського в царині давньоруського мистецтва послужили фундаментом для доказу вихідної тези про самобутність вітчизняної піснетворчості, стали осередком Нового напряму й одночасно рушійною силою всього процесу національної самоідентифікації російської духовної музики.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ