Сітьова парадигма територіального розвитку: сутність, логіка впровадження - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ Робота виконана в Національній академії державного управління при Президентові України. Князєв Володимир Миколайович, Національна академія державного управління при Президентові України, завідувач кафедри філософії і методології державного управління. Офіційні опоненти:доктор наук з державного управління, доцент САХАНЕНКО Сергій Єгорович, Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, професор кафедри державного управління та місцевого самоврядування; Захист відбудеться 18 лютого 2010 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.810.01 у Національній академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м.Нова сітьова парадигма територіального розвитку акцентує увагу на вимогах, суть яких полягає в побудові такої системи публічно-владних відносин, яка б забезпечувала функціонування єдиного організаційно-динамічного соціального простору, в якому субєкти влади та суспільства діють на основі спільного корпоративного інтересу, на засадах партнерства, добровільності й автономності. Впровадження сітьового підходу у формування нової державної регіональної політики потребує розвязання наукової проблеми - розробки сітьової парадигми територіального розвитку як цілісної системи знань, яка слугує теоретичним інструментом обґрунтування стратегії оновлення державної регіональної політики, що реалізується в умовах децентралізованих публічно-владних відносин на основі сітьових форм взаємодії субєктів влади та суспільства. Автором не виявлено прикладів використання сітьового підходу для комплексного дослідження проблем територіального розвитку та реалізації державної регіональної політики, ефективність якої більшість науковців та експертів повязують з децентралізацією публічно-владних відносин з одночасним збереженням політичної та економічної стабільності в регіонах. У роботах Г.Атаманчука, В.Афанасьєва, М.Афанасьєва, В.Аверянова, В.Бакуменка, Л.Бевзенко, О.Белоруса, А.Блінова, В.Борденюка, О.Валевського, Б.Гаєвського, В.Горбатенка, Н.Драгомирецької, Ю.Кальниша, В.Кампа, В.Князєва, В.Козакова, В.Кравченка, М.Корнієнка, В.Куйбіди, М.Лесечка, В.Лугового, С.Максимова, В.Матвієнка, Л.Мамута, В.Мартиненка, В.Матвієнка, В.Нечаєва, Н.Нижник, О.Оболенського, М.Панова, М.Пухтинського, В.Ребкала, І.Розпутенка, В.Саламатова, С.Серьогіна, О.Скаленка, О.Сосніна, Ю.Сурміна, О.Сушка, О.Сушинського, В.Тертички, В.Токовенко, В.Троня, В.Туленкова, Х.Хачатуряна, В.Цвєткова, А.Чемериса, Ю.Шарова та інших вчених здійснено науковий аналіз: співвідношення державної влади і державного управління; інституцій державної влади і місцевого самоврядування; муніципальної влади і муніципального менеджменту; впливу глобалізації та регіоналізації на державне управління та його децентралізацію; структури методології державного управління; методологічної ролі категорій, принципів, парадигм в аналізі суспільних процесів; механізму прийняття державних рішень; методів прогнозування соціально-економічних процесів, впливу нетрадиційних управлінських теорій на впровадження поліархічних засад у структурно-функціональну побудову системи державної влади тощо. У рамках цієї теми автором досліджено вплив сучасних соціально-філософських та соціологічних теорій на перегляд концепцій влади, формування нового парадигмального бачення взаємодії субєктів влади та суспільства, запропоновано та обґрунтовано нові теоретико-методологічні засади щодо організації діяльності публічного управління в системі децентралізованих публічно-владних відносин.У першому розділі - “Теоретичний фундамент дослідження сітьової парадигми територіального розвитку” - розглянуто теоретичні засади сітьової парадигми територіального розвитку, її основні ідеї та принципи. На підставі вивчення праць західних вчених розкрито концептуально-теоретичну основу сітьової парадигми територіального розвитку, яка спирається на наукові розробки, в яких обстоюються ідеї соціального поліцентризму, поліцентризму влади в суспільстві, утверджується полісубєктність та поліваріантність територіального розвитку, підкреслюється роль і значення для суспільного розвитку соціальної та міжінституціональної довіри, пріоритетність таких цінностей, як соціальне благо та справедливість, відзначається значний вплив неформальних компонентів інституціональних практик на ефективність взаємодії системних субєктів влади та суспільства. Поєднання в єдиній організаційно-управлінській структурі політичних, міжуправлінських, проектних, експертних сітей територіального розвитку є процесом формування цілісної моделі політико-адміністративних сітей управління, яка використовується публічною владою для просторової ідентифікації стратегії державної регіональної політики, розроблення і реалізації проектів та програм місцевого й регіонального розвитку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ