Сіткові моделі електродинамічних об"єктів складної конфігурації для визначення місцеположень антен - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наукВстановлення антен декількох радіоелектронних засобів (РЕЗ) на металевому корпусі об‘єкта (літака, штучного супутника Землі, спеціального автомобіля тощо) загострює проблему забезпечення можливості їх одночасного функціонування без взаємних радіозавад, тобто їх електромагнітної сумісності (ЕМС). Місця раціонального розташування бортових антен систем радіозв‘язку дотепер розраховують з застосуванням спрощених моделей фюзеляжів і на основі експериментальних випробувань на натурних обєктах або їх фрагментах. В межах цієї роботи автором розроблено метод побудови сіткових моделей тіл геометрично складної форми, створено банк даних тривимірних тіл складної конфігурації. Мета роботи - виявлення на геометрично складній поверхні корпуса (фюзеляжа) обєкта особливих точок, розміщення в яких пари штирьових антен незалежних засобів радіозвязку забезпечує їх електромагнітну сумісність найкращим чином за однакових умов. розробка та реалізація алгоритмів виявлення на корпусі обєкта таких точок, в яких значення коефіцієнтів звязку між антенами має мінімальні або припустимі значення.У першому розділі наведено огляд методів розв‘язання електродинамічної задачі по визначенню ЕМО у точках можливого розміщення антен на струмопровідних об‘єктах складної форми, а саме розглянуто: метод сіткового моделювання, метод інтегральних рівнянь, метод кінцевих елементів, метод Релея-Рітца, метод найменших квадратів, метод скінчених різниць (FDTD - finite difference time domain method) та один з методів геометричної теорії дифракції. Характеристики спрямованості (ХС) антен, що встановлені на провідних поверхнях довільної форми, їх поляризаційні властивості, вхідні опори та опори випромінювання відрізняються від показників таких само антен, розміщених у вільному просторі. Коефіцієнт зв‘язку за струмами між двома антенами, що належать радіопередавачу та радіоприймачу пари незалежних радіотехнічних систем, між якими необхідно забезпечити ЕМС, можна визначити за співвідношенням: , ДБ, (10) де - потужність, що підводиться до антени передавача першого РЕЗ та характеризує неумисну заваду для другого РЕЗ; - потужність на виході антени РПП другого РЕЗ; - сила струму в антені передавача першого РЕЗ; - сила струму на виході антени РПП іншого РЕЗ. У такій сітковій моделі фюзеляж гіпотетичного літака будують за допомогою стандартного основного примітиву 3DSMAX «Cylinder» (циліндр), носова частина - за допомогою стандартного основного примітиву 3DSMAX «Cone» (конус), а для створення інших елементів застосовують примітив 3DSMAX «Box» (паралелепіпед). Це потрібно для подальшої обробки сіткової моделі вмонтованим у пакет 3DSMAX середовищем програмування MAXSCRIPT, яка дозволяє обчислити координати вузлів сіткової моделі, що у свою чергу потрібно для знаходження струмів у сегментах цієї сіткової моделі об‘єкта і, зрештою, - коефіцієнтів взаємовпливу пари або n - ї кількості штатних антен, які встановлюють на об‘єкті, представленому даною сітковою моделлю.

Основний зміст роботи