Сільськогосподарська кооперація: теорія, методологія, практика - Автореферат

Курс на ринкову трансформацію економіки і розбудову демократичного суспільства відкриває широкі можливості розвитку кооперації і в нашій державі. У нинішній час, завдяки можливостям ознайомлення зі світовим і вітчизняним доколективізаційним досвідом, поширюється розуміння того, що кооперативи є невідємною складовою ринкової економічної системи, що кооперативи - це не лише тип підприємства або форма господарювання, а це - ідеологія виживання сільськогосподарського товаровиробника за умов ринкової економіки, що кооперативи - не американська, німецька, французька, англійська або японська модель сільського господарства, а транснаціональна ідея, без застосування якої справедливе ставлення до сільськогосподарського товаровиробника неможливе. Ринкова трансформація сільського господарства в Україні і підвищення на цій основі інтересу до кооперації ринкового типу дає можливість й українським науковцям зробити свій внесок в теорію і методологію кооперування приватних сільськогосподарських товаровиробників, розкрити особливості та напрями цього процесу в постсоціалістичних країнах. Наукова новизна одержаних результатів представлена сукупністю теоретичних, методологічних і методичних положень, що виносяться на захист, серед яких найважливішими є: уточнення визначення понять “кооперація” і “кооператив”, адекватне їх застосуванню у ринковій економічній системі; Після проведення аналізу ряду поширених визначень кооперативу та тлумачення їх методологічного змісту, в роботі дано визначення кооперативу, а саме: кооператив є підприємством корпоративного типу, створеним шляхом добровільного обєднання матеріальних внесків і зусиль сільськогосподарських товаровиробників-власників (громадян та юридичних осіб), організації демократичного управління і поділу ризику та доходів відповідно до участі в господарській діяльності цього підприємства.До кооперативних дій сільськогосподарських товаровиробників спонукає необхідність гармонізації їх виробничої і ринкової діяльності, при цьому основними мотиваційними факторами є: необхідність протистояння посередницькому бізнесу шляхом організованої взаємодії, встановлення стабільних і контрольованих каналів реалізації продукції та матеріально-технічного постачання, отримання вигоди від участі у великих за обсягами ділових операціях, у тому числі в процесах вертикальної інтеграції, використання професійного управлінського персоналу, можливість координації дій і поділу ризику. В умовах переходу до ринкової економічної системи відбувається зміна змісту поняття “сільськогосподарський кооператив” завдяки його тіснішій узгодженості з відносинами власності і фундаментальними кооперативними принципами. Кооператив набуває нової економічної суті, коли він розглядається як агрегативне утворення приватних товаровиробників-власників, які на добровільних засадах за допомогою взаємовигідних групових дій мають на меті задоволення індивідуальних матеріальних потреб, повязаних з сільськогосподарською діяльністю. По-друге, виникнення і просування ідеї створення кооперативу відбувається поступово, в пять основних етапів: висунення кооперативної ініціативи, техніко-економічне обґрунтування кооперативу, створення і реєстрація кооперативу, початок ділових операцій, економічне зростання та диверсифікація. По-третє, особливістю створення кооперативу є зміна форми лідерства в цьому процесі (ініціативна група, організаційний комітет, правління кооперативу), що відповідає ступеню сприйняття ідеї кооперативного співробітництва.