Сільське господарство в системі макроекономічних пропорцій - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наукРобота виконана в Державній установі “Інститут економіки та прогнозування НАНУ”. Науковий керівникдоктор економічних наук, професор, член-кореспондент УААН Пасхавер Борис Йосипович, ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАНУ”, завідувач відділу форм і методів господарювання в агропродовольчому комплексі. Захист відбудеться “28” лютого 2006 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.150.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук в ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАНУ” за адресою: 01011, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАНУ” за адресою: м.Дослідження проблем розвитку, реформування та ефективної діяльності сільського господарства під кутом зору його місця в макроекономіці набуває в сучасних умовах особливої актуальності. Це потребує розробки комплексного підходу до дослідження ролі сільського господарства в системі макроекономічних взаємозвязків. Сільське господарство відіграє важливу роль у формуванні темпів економічного зростання. Сільське господарство як складова національної економіки не тільки має значну частку у ВВП, платіжному та зовнішньоторговельному балансі і на ринку праці, але й є активним споживачем товарів та послуг інших галузей, опосередковано створює в них робочі місця. Проблемі визначення сільського господарства як складової національної економіки та окреслення його меж приділяли увагу Г.Аналіз історії теоретичних підходів до визначення сільського господарства, яке є специфічним процесом виробництва та має цілу низку притаманних лише йому особливостей, дав, на нашу думку, можливість прийти до широкого та детального визначення сільського господарства як виробничого процесу. Таким чином, з урахуванням особливостей та класифікаційних ознак, можна сказати, що сільське господарство є сукупністю процесів з вирощування та збору культур на сільськогосподарських угіддях, розведення та вирощування сільськогосподарських та інших тварин (свійських і диких) і виробництва їх продукції, надання послуг у сільськогосподарському виробництві, а саме виконання сільськогосподарських робіт і процесів спеціалізованими підприємствами. Діюча схема обчислення валового внутрішнього продукту виробничим методом дозволяє розрахувати його структуру (частка валової доданої вартості, створеної в кожній галузі, в загальному обсязі ВВП), а також визначити по кожній з галузей економіки питому вагу проміжного споживання та валової доданої вартості у випуску товарів та послуг, що, до речі, є однією з основних пропорцій економічного розвитку будь-якої країни, яка може свідчити про позитивні (наприклад, зменшення питомої ваги проміжного споживання в обсязі випуску свідчить про зменшення витратоємності виробництва) або негативні тенденції в економіці країни. У сільському господарстві (якщо не враховувати мисливство, частка продукції якого в Україні значно менше 0,1% цього розділу КВЕД) основними видами діяльності є виробництво продукції рослинництва і тваринництва. Валовий внутрішній продукт, як узагальнюючий показник соціально-економічного розвитку країни, відображає кінцеві результати діяльності підприємств та організацій, але його недостатньо, щоб показати соціально-економічну роль сільського господарства.У дисертаційному дослідженні наведено теоретико-методичне узагальнення і запропоновано прикладне вирішення наукового завдання розробки засад дослідження ролі сільського господарства у системі макроекономічних пропорцій для його ефективного та збалансованого розвитку. Для цілей дослідження сільського господарства, як складової національної економіки, визначальним є трактування самого поняття “сільське господарство” як сукупності процесів з вирощування та збору культур на сільськогосподарських угіддях, розведення та вирощування сільськогосподарських та інших тварин (свійських і диких) і виробництва їх продукції, надання послуг в сільськогосподарському виробництві, а саме виконання сільськогосподарських робіт та процесів спеціалізованими підприємствами. Факторний аналіз наявності та використання ресурсного потенціалу, а саме земельних, трудових і техніко-технологічних ресурсів аграрного сектора засвідчив, що, по-перше, лише завдяки внутрішньосекторальному перерозподілу земельних ресурсів на користь сектора господарств населення вдалося зменшити темпи падіння виробництва валової продукції; по-друге, навіть за умови швидшого падіння продуктивності праці у господарствах населення, зростання кількості зайнятих саме у цьому секторі дало можливість отримати більші обсяги продукції; і останнє, чинник перерозподілу виробничих фондів між секторами вплинув на виробничі показники позитивно, хоча і не суттєво.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ