Окреслення рамкового підходу до проблеми руйнування та нищення культових споруд в УРСР (1920-1930-ті рр.) у контексті ритмології як наукового напряму, що вивчає ритми в найрізноманітніших проявах. Особливості відносин радянської влади з церквою.
При низкой оригинальности работы "Руйнування культових споруд (1920-1930-ті рр.): порушення традиційної ритмології простору", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Руйнування культових споруд (1920-1930-ті рр.): порушення традиційної ритмології просторуРуйнування / знищення культових споруд було не лише актом механічного знищення будівель, але й порушенням центральної вісі подальшої орієнтації особи, оскільки "точка відліку" перестає бути єдиною з онтологічної точки зору" (М. В основу відносин радянської влади з церквою було покладено витіснення її з усіх сфер суспільного життя з огляду на "несумісність релігійних пережитків" з комуністичним побутом. Водночас йдеться про порушення ритмології традиційно усталеної культури, руйнування культурної матриці традиційного (такого, що живе за усталеною традицією) суспільства, оскільки руйнація храму фактично призводила до переструктурування всього доволі усталеного соціального облаштування, мікрокосму життя соціуму, в якому храм був своєрідною точкою опори, віссю координат, формував сми - слотворення й структуру соціуму. Після жовтня 1917 р. в основу партійно-державної політики по відношенню до релігії, церкви, віруючих було покладено декрет Раднаркому РСФСР від 23 січня 1918 р. Аналіз процесу руйнації культових памяток дає підстави стверджувати, що партійно-радянське керівництво послідовно втілювало свої наміри на нищення релігії й церкви, по-перше, на рівні вироблення програмних установок (розробка стратегії); по-друге, на організаційному рівні - формування відповідного партійно-державного апарату; по-третє, на рівні практичного втілення (реалізація накреслених завдань щодо руйнації культових споруд).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
