Аналіз особливостей періодизації церковно-радянських відносин. Знайомство з пропавшими безвісті храмами Приазов’я. Розгляд причин руйнації церковних споруд в роки радянської влади. Характеристика Благовіщенського жіночого монастиря на Херсонщині.
При низкой оригинальности работы "Руйнація церковних споруд в роки радянської влади (1917-1938 роки)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
З початком війни інтенсивність репресій різко знизилася і через деякий час держава навіть пішло на реальну нормалізацію відносин з Церквою (фактично це була поразка ідеології атеїзму). Згодом в історії СРСР вже не було настільки жорстоких гонінь на Церкву. У звязку з розвалом Радянського Союзу історики в нашій країні отримали можливість писати правду, отримали доступ до державних архівів і змогли підвести серйозну документальну базу під дослідження про гоніння на Церкву в СРСР, тоді як до цього історики змушені були задовольнятися вкрай мізерними і недостовірними джерелами. Це дозволило підвести серйозну документальну базу під дослідження про гоніння на Церкву в СРСР, тоді як до цього історики змушені були задовольнятися вкрай мізерними і недостовірними джерелами. Третій період відносної стабілізації (1939 рік - 1-я половина 1940 року) У звязку з початком Другої Світової війни і з захопленням СРСР західних територій репресії проти Церкви різко скоротилися: владі треба було спочатку утвердитися на завойованих землях, де Православя було вірою більшості населення.Трагічна статистика перших років революції фіксує вбивства священнослужителів, конфіскації церковного майна, розкриття святих мощей, заборони хресних ходів, осквернення церков і монастирів, їх закриття. Перші зноси храмів соромязливо обгрунтовувалися необхідністю розширення і випрямлення вулиць з метою вирішення транспортних проблем. У червні ж 1928 року наради в агітаційно-пропагандистському відділі ЦК ВКП (б) з питань антирелігійної пропаганди почалася епоха шаленого наступу на релігію. Вже в першій половині 1929 року в країні закрилося більше 400 храмів, і темпи наростали: у серпні та ж доля спіткала ще 103 храму. Стихійно спалахували то там, то тут багаття з ікон, релігійних книг, карикатурних макетів, трун релігії і т.д." На ковзанці "Червоні Хамовники" йшло уявлення: "Боги і попи з церковними піснями кинулися, махаючи хрестами, на пятирічку, зявився загін будьонівців і дав залп, від пострілів загорілася церква ...".
Вывод
Трагічна статистика перших років революції фіксує вбивства священнослужителів, конфіскації церковного майна, розкриття святих мощей, заборони хресних ходів, осквернення церков і монастирів, їх закриття. Перші зноси храмів соромязливо обгрунтовувалися необхідністю розширення і випрямлення вулиць з метою вирішення транспортних проблем. У червні ж 1928 року наради в агітаційно-пропагандистському відділі ЦК ВКП (б) з питань антирелігійної пропаганди почалася епоха шаленого наступу на релігію. Вже в першій половині 1929 року в країні закрилося більше 400 храмів, і темпи наростали: у серпні та ж доля спіткала ще 103 храму. В кінці 1929 року була вперше проведена чи не найбільша блюзнірська акція XX століття - антиріздво, приурочене до свята Різдва Христового - глузливе гуляння: в парку культури і відпочинку імені А.М. Горького в Москві зібралося близько 100 тисяч чоловік. "... Стихійно спалахували то там, то тут багаття з ікон, релігійних книг, карикатурних макетів, трун релігії і т.д." На ковзанці "Червоні Хамовники" йшло уявлення: "Боги і попи з церковними піснями кинулися, махаючи хрестами, на пятирічку, зявився загін будьонівців і дав залп, від пострілів загорілася церква ...". (1)
1929 став переломним і ще в одному відношенні. Змінилася техніка знищення будівель - їх почали підривати ...
У 1930 році були проведені вже дві кампанії - антивеликодні і антиріздвяним, в 1931 році - теж. Вони проходили під гаслами "За безбожну Москву, за безбожну колгоспну село". (2)
"Ми ставимо завдання, - писали керівники Союзу войовничих безбожників, - домогтися закриття церков і інших молитовних додому м. Москви в робочих центрах і в районах суцільної колективізації, а також розпуску церковних Рад ..."
За роки репресій проти церкви, по всьому Радянському Союзу було знищено або понад 10 000 церковни споруд. У 1987 році в СРСР залишалося 6893 православних храму і 15 монастирів.
Ці дані відносяться до збережених на 1987 рік чинним храмам і монастирям. Так як величезна кількість культових споруд було пристосоване під музеї, склади, будинки культури (і навіть квартири), то точна кількість саме знищених (тобто підірваних або розібраних) храмів встановити вкрай важко.
На Ураїні число знищених церковних споруд також вражає своєю величиною.
Знищені або перелаштовані до 3 тис. храмови споруд та монастирів.Спалено тисячі іконописів, розграбовано церковне майно.
Лише на початку 90-х років ХХ ст. єпарії почали відновлювати втрачене. Та навіть на сьогоднішній день реставровано та відбудовано не більше 1/7 частини втраченого.
Список литературы
1.Київ: Провідник / Під ред. Ф. Ернста. -К., 1990.-С.362.
2.Бучневич В. Е .Записки о Полтаве и ее памятниках./ В. Е. Бучневич. -Полтава.- 1902 г.
3.. Вечерський В.В. Тетраконхи України в контексті світової архітектури // Архітектурна спадщина України. - Вип. 2. - К., 1995. - С.89-98.
4..В.Вечерський, О.М.Годованюк. Памятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання / За ред А.П.Мардера та В.В.Вечерського.- К.: Техніка, 2000.- С. 271-272.
