Суть та поняття русифікації, головна мета її проведення - створення єдиного так званого радянського народу з російською мовою й культурою. Основні кроки та етапи русифікації на Україні, мова як основне її питання. Роль росіян в Україні та їх заохочення.
Русифікація або росифікація - сукупність дій та умов, спрямованих на зміцнення російської національно-політичної переваги в Україні й інших країнах Східної Європи, за допомогою переходу чи переведення осіб неросійської національності на російську мову і російську культуру та їх подальшої асиміляції.Русифікація зумовлена державною політикою російських режимів - початку царського, а згодом радянського, та обставинами, що в них перебували внаслідок своєї приналежності до Російської Імперії чи Радянського Союзу неросійські народи . Русифікація здійснюється за допомогою різноманітної системи заходів, головним чином таких, як навчання в російських за мовою викладання школах, мішані подружжя, перебування в російськомовному середовищі (армії, в російськомовних установах, підприємствах, на будівництвах тощо), ідейна, політична, й культурна індоктринація, переміщування населення, відривання людей від їх національної групи чи середовища і від їх національної мови й культури, позбавлення їх етнічної та національної свідомості, накидання російської мови як мови звязку й порозуміння - та, як так званої, другої мови неросійських народів. Ініціаторами й пропагаторами русифікаці в УРСР стають також партійні й радянські діячі українського роду, що, керуючись мотивами карєризму й вислужництва, висуваються на керівні посади в партійно-урядовій ієрархії, стаючи ворогами власного народу. КПРС гадало, що у суспільстві, яке охоплює більше ста різних народів, кожен з яких займає власну територію й має свою виразно самобутню культуру, історію, суспільні цінності та економічні інтереси, радянське керівництво повинне знайти спосіб сформувати відчуття спільної тотожності й мети. Найважливішими були чотири поняття: розквіт - твердження, що за радянської влади всі народи СРСР переживають небувалий прогрес; зближення, що відбувається між народами внаслідок створення в СРСР спільних політичних, економічних і культурних установ; злиття радянських народів в один і поява нового типу історичної спільності - радянського народу.Після завоювання України більшовиками - знищення національно свідомої частини населення та заборона всіх українських літературних, драматичних та усних творів, серед яких лише українських народних пісень - триста тисяч. В Україні, яка володіє 40 % світового чорнозему, умертвлено голодом до 12 мільйонів носіїв української мови, саме селян, щоб зберегти зрусифіковане міське населення. План вивезення українців у Сибір зірвався через нестачу вагонів. Заборона повертатися в Україну тим робітникам, котрі були вивезені під час війни разом зі своїми заводами. Для відбудови промисловості в Україні присилали росіян.В боротьбі між радянським керівництвом, що плекало ідею створення нового радянського народу, та українцями, котрі виступали за "збереження власної національної тотожності, основна «лінія фронту» проходила через питання мови. За Брежнєва Кремль проводив систематичну кампанію розширення вживання російської мови на Україні та обмеження української. У здійсненні своїх цілей радянське керівництво могло розраховувати на енергійну підтримку, зокрема, 10 млн росіян, що проживали на Україні, та ще й мільйонів «малоросів» - українців за походженням, але росіян за культурою та мовою. Воно мало також переконливі аргументи: російська мова - це мова найбільшого й найважливішого народу в СРСР, єдиний засіб спілкування між різними національностями, а також мова науки й міжнародних взаємин. Швидко зростало використання її в українських школах, а успішність у навчанні ставилася в залежність від доброго володіння російською мовою.Інший метод, що його використовував режим для проведення русифікації на Україні, полягав у заохоченні переселення сюди росіян і виселенні українців. Відтак коли на Україну прибували величезні маси росіян, які мали збагатити її своєю майстерністю, такі ж великі маси освічених українців виряджалися на роботу в інші частини СРСР (де вони нерідко ототожнювалися з росіянами). Особливо улюбленим краєм для росіян є Україна: тут добрий клімат, порівняно високий рівень соціально-економічного й культурного розвитку, знайома культура та мова. З огляду на швидко зростаючу російську присутність у республіці можна вслід за Романом Шпорлюком говорити про наявність двох Україн: одної інтенсивно російської, а другої все ще переважно української. Водночас у таких регіонах, як Правобережжя, частина Лівобережжя та Західна Україна, що їх завжди залюднювали переважно українці, мова й культура лишаються, особливо на селі, в основному українськими.Якщо йдеться про загальноосвітні (початкові й середні) школи, то в УРСР кількість учнів у школах з російською і українською мовою навчання змінилося у 1951-1962 pp. так: Отже, за 10 років відсоток учнів в україномовних школах зменшився на 16,9, у російськомовних школах збільшився на 13,2 (1959 українці становили 76,8 % всього населення, росіяни - 16,9). До того ж, з 22523 науковців в Україні у 1960 тільки 48,3 % становили українці, решта росіяни й інші національності. У 1970 - 13,5 млн меш
План
План
1. Поняття русифікації і мета її проведення
2. Головні кроки русифікації на Україні
3. Мова- основне питання русифікації
4. Роль росіян в Україні
5. Етапи проведення русифікації
1. Поняття русифікації та мета її проведення
Список литературы
1. Центральний державний архів громадських обєднань України (далі - ЦДАГО України). - Ф.1. - Оп. 24. - Спр. 4256. - Арк. 11.
33. Див. наприклад: Білодід І.К. Мова і ідеологічна боротьба. - К., 1974; Кравцев И.Е.
Развитие национальных отношений в СССР. - К., 1962; Его же. Пролетарский интернационализм, отечество и патриотизм. - К., 1962;Шамота М. З. За велінням історії. - К., 1965.
34 Сучасність. - 1970. - №2. - С. 81.
35 ЦДАМЛМ України. - Ф. 661. - Оп.1. - Спр. 277. - Арк. 258-260.
36 Я поділяю ваше обурення… Листи до Максима Рильського і його відповіді. Документи боротьби за українську мову в Українській РСР 1960-1964 // Сучасність. -
1970. - № 2. - С. 88.
37 ДА СБУ. - Ф. 16. - Оп. 3 (1968). - Пор. 2. - Арк. 264-276.
38 Там само. - Арк. 140-146.
39 Русначенко А.М. Національно-визвольний рух в Україні :середина 1950-х - початок 1990-х років. - К., 1998. - С.147-148.
