Русь-Україна і Візантія у монументальному комплексі Софії Київської: історико-соціальний та етноконфесійний аспекти - Автореферат

Національна Академія наук УкраїниРобота виконана у відділі історії та теорії археографії та споріднених джерелознавчих наук Інституту української археографії та джерелознавства ім. Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор ДЯТЛОВ Володимир Олександрович, Чернігівський державний педагогічний університет ім. доктор історичних наук, доцент ПОДАЛЯК Наталія Гордіївна, Дипломатична академія України Міністерства закордонних справ України, завідуюча кафедрою зовнішньої політики та міжнародного права доктор філософських наук, кандидат історичних наук ПАВЛЕНКО Юрій Віталійович,Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, головний науковий співробітник Захист відбудеться 28 лютого 2002 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.228.01 в Інституті української археографії та джерелознавства ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту української археографії та джерелознавства ім.Дослідниками відзначалася наявність у монументальному комплексі собору конкретних проявів місцевого замовлення, однак ці спостереження торкнулися лише давньоруської доби; стосовно пізніших часів існування храму - згадана історична проблематика ансамблю взагалі не вивчалася. Актуальним, зокрема, залишається науковий аналіз подій русько-візантійських стосунків доби християнізації Русі, їхнього впливу на її зовнішню і внутрішню політику, особливостей етноконфесійного самовизначення Київської держави і Церкви у межах східнохристиянської спільноти, формування суттєвих рис києворуської, а згодом української духовної культури. Хоча найбільш повно і цілісно “київський” контекст ідейної програми собору прочитується у його основному давньоруському пласті, проте інтенсивні церковно-державотворчі процеси XVII - початку XVIII ст. також рельєфно виявляють себе в архітектурі й стінописі собору. Автор ставить за мету комплексний аналіз історико-соціальної та етноконфесійної сфер церковного, суспільно-політичного і культурного життя Русі-України в контексті русько-візантійських відносин і впливу на ці сфери візантійських традицій, відтворених у монументальному комплексі Софії Київської. Передусім варто зазначити, що собор розглядається не за принципом фахового підходу (історія, архітектура, стінопис, графіті тощо), не за поділом його архітектурно-декоративної структури на окремі елементи (екстерєр, інтерєр, мозаїки, фрески тощо), а як концептуально єдиний і цілісний монументальний комплекс.У першому розділі - “Історіографія і джерела” - представлено докладний огляд літератури і джерел. До кола загальноісторичних проблем належать питання церковної юрисдикції новонаверненої Русі, характеру взаємин держави і Церкви, шляхів формування та головних особливостей києворуської культури, її еволюції в історичному континуумі, становлення етноконфесійної ідентичності Русі-України, наслідків і значення входження її до східнохристиянської Ойкумени, генетичної спадкоємності трьох словянських етносів тощо. Комплекс конкретно-історичних проблем включає в себе питання дати та обставин хрещення Володимира і Русі, часу заснування Київської митрополії, динаміки розвитку русько-візантійських взаємин у всіх сферах життя, аналізу і оцінки головних проблем національної історії, державної, церковно-політичної і культурної діяльності її визначних особистостей. Оскільки перелічені проблеми сфокусовані в історичній долі Софії Київської, в її архітектурі, стінописі, духовній спадщині, практично всі дослідники названої проблематики або згадували собор у річищі загальноісторичних студій, або зверталися до нього у києвознавчих працях при вивченні самої памятки. Історики теж майже не зверталися за інформацією до мистецьких памяток у вивченні конкретної дійсності, хоча розробка в науці сюжетів, повязаних з усім комплексом проблем русько-візантійських відносин, досягла значних успіхів і особливо активізувалася в звязку з 1000-річчям хрещення Русі й 2000-річчям Різдва Христового.У результаті аналізу історії вивчення фресок дисертанткою визначені методологічні засади подальшого наукового пошуку: по-перше, стінопис веж має двірцевий характер, тож мусить реконструюватися, враховуючи універсальність і стійкість середньовічних іконографічних канонів, з орієнтацією на традиційну тематику двірцевих циклів Візантії. Далі авторкою дисертації здійснюється власна атрибуція циклу і отримуються нові дані з історії русько-візантійських відносин у період хрещення Київської держави. Дисертантка простежує динаміку русько-візантійських відносин після укладення династичного шлюбу кінця Х ст. до початку правління Константина ІХ і доходить висновку, що взаємини сторін почали псуватися після смерті братів княгині Анни - Василія ІІ (1025) і Константина VIII (1028), відколи трон посідають василевси, не повязані кревністю з київським двором.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ