Русь і Хозарія: проблема взаємовідносин - Курсовая работа

Актуальність теми дослідження визначається постійно зростаючою увагою до історії й дипломатії Київських князів, становлення давньоруської держави. Ця була епоха, коли народи Євразії ще не встигли «охолонути» після бурхливих подій Великого переселення народів у Східній Європі, де пізніше почали складатися ранні держави, у тому числі й Київська Русь, яка відразу зайняла міцну позицію в міжнародних відносинах. Дотепер не вщухають суперечки і про місце й значення Хазарського каганату в історії Київської Русі та союзів східнословянських племен, що передували їй. На цій підставі вчені слушно вважають, що східні словяни, а також їхня держава на початку існування були залежні від хозарів. Хазарський каганат, що загрожував незалежності Київської Русі й душив її зовнішню торгівлю, був завойований і ліквідований київським князем Святославом Ігоревичем, котрий здійснив 965-го й 968 p. два звитяжних походи у пониззя Волги.Що стосується європейської історіографії, то вона зацікавилася хазарами порівняно пізно, і спочатку хазари були досить екзотичною темою. Більше того, різниця між рівнем розвитку Хазарського каганату й Київської Русі була такою суттєвою, що в ті ж тридцяті пушкінські роки минулого століття німецький історик Еверс висунув гіпотезу про походження київської державності від Хазарського каганату; через сто років після Еверса, в 1924 році, аналогічну теорію сформулював В. А. Реакція на цю теорію пішла не відразу; однак розрадою для її авторів міг стати той факт, що історіософська дискусія з хозарської проблеми була перенесена у видання, чий тираж у тисячі разів перевищував тираж будь-якого наукового журналу. Серед інших російськомовних досліджень про хазарів, опублікованих в останні два десятиліття, можна відзначити книгу Плетньової "Хазари"[12, 54]. На відміну від Артамонова, її автор, як виходить з назви, звертає особливу увагу на іудейську сторону питання, докладно розглядаючи різні версії переходу хазар в іудаїзм і його вплив на хазарську історію.І поляни дали їм данину мечами: хазарські старійшини побачили в цій данині недобрий знак - адже хазари завоювали багато земель шаблями, заточеними з одного боку, а мечі були обоюдогострими. Хазари кочували на родючих землях передгірїв Північного Кавказу і, що не менш важливо, знайомі були з побутом древніх міст. Цю владу необхідно було зміцнювати, і в каганаті почалося будівництво фортець: системи фортець виникли в Північному Кавказі і на вісьовій річковій магістралі Хазарії - в басейні Дону. Економіка хазар стала багатоукладною і залежала від традицій народів, що входили в каганат: алани, що розселилися не тільки на Північному Кавказу, але й у басейні Дону, були досвідченими хліборобами і вміли будувати камяні фортеці, землеробство практикували й хазари, що навчилися також садівництву і рибальству. Під час війни з арабами-мусульманами каган прямо зіштовхнувся з конфесійною проблемою: хазари були язичниками, поклонялися тюркським богам, а нормальні відносини з язичниками були неможливі як з погляду ортодоксального ісламу, так і з позицій християнства - державної релігії Візантії.У другій половині VI ст. хазари підпали під владу Західно-тюркського каганату , під яким були протягом століття. Після розпаду Тюркського каганату в середині VII ст. підкорили собі частину болгар , кавказькі й словянські племена та створили Хазарський каганат , першу державну формацію на сході Європи. Верховним володарем Хазарського каганату був каган як релігійний зверхник, його заступником і фактичним правителем був цар-намісник. Хазари підкорили багато племен: аланів, які жили по Сіверському Дінцю, словянські племена, радимичів, вятичів, полян та сіверян. Хазари поєднували кочовий побут з осілими, мали хліборобство, скотарство, але здебільшого брали участь у торгівлі широкого майї-табу.Розвиток Хазарського каганату

У другій половині VI ст. хазари підпали під владу Західно-тюркського каганату , під яким були протягом століття. Після розпаду Тюркського каганату в середині VII ст. підкорили собі частину болгар , кавказькі й словянські племена та створили Хазарський каганат , першу державну формацію на сході Європи. Верховним володарем Хазарського каганату був каган як релігійний зверхник, його заступником і фактичним правителем був цар-намісник.

Хазарська держава у VIII ст., під час найбільшої могутності, сягала до Десни, Дніпра та Дагестану. Хазари підкорили багато племен: аланів, які жили по Сіверському Дінцю, словянські племена, радимичів, вятичів, полян та сіверян. Вони накладали данину й не втручалися в життя підкорених. Хазари поєднували кочовий побут з осілими, мали хліборобство, скотарство, але здебільшого брали участь у торгівлі широкого майї-табу. Після розгрому держави західних тюрків, що лежала в Семиріччі та Фергані і служила головним посередником у торгівлі Китаю з Чорноморям, це посередництво перебрали хазари. Вони торгували з арабським халіфатом, Скандинавією. Хазари заволоділи місцевістю, де сходилися торговельні шляхи з різних країв. Головною артерією служив Волзький шлях, що сполучав Арабський халіфат із фінськими землями, зо Скандинавією.

Хазари перебували в постійних стосунках з кавказькими народами, з Візантією, - то ворожих, то мирних. У VIII ст. бували випадки шлюбів між візантійськими цісарями та хазарськими каганами, а цісар Лев IV був сином хазарської принцеси. Хазари втягнули підвладні їм українські племена в орбіту торговельних стосунків з усім тодішнім світом. Але, крім торговельних справ, вони мали й інший ще великий вплив. У хазарському каганаті ширилися вільно всі релігії: і іудейство, і мусульманство, і християнство, - і з цього погляду вони теж відіграли визначну роль в поширенні християнства на Україні.

Спершу у 720-их-737 році столицею Хазарського каганату було місто Семендер в північному Дагестані , а з середини VIII ст. - Ітиль над Волгою , недалеко сучасної Астрахані . Ітиль стала важливим центром міжнародної торгівлі між Сходом і Заходом, у ній були й окремі словянські квартали.

За Сестренцевичем, "Сармато-Козари, по обєднанні своєму, були так сильні й мужні, що коло 750 року допомогли візантійському імператору Костянтину V узяти гору над сарацинами . Задоволений цією перемогою, Костянтин виявив Сармато-Козарами повне своє задоволення й обіцяв їм високе своє заступництво, прозвав їх козаками , й писав до одного короля, свого сусіда, й просив його також на майбутні часи називати їх не козарами, а козаками".

835 року, за допомогою візантійських будівничих, на Дону збудовано укріплене місто Саркел , де було багато руських, хозарських, грецьких, іранських і середньо-азійських купців .

На початку VIII ст. серед хазар північного Дагестану поселилися євреї з Ірану та Візантії , і під їх впливом частина хазар перейшла на іудаїзм, однак тільки на початку IX ст. каган Обадія проголосив іудейську віру без Талмуда державною релігією. Близько 735 року араби з халіфату напали на Хазарський каганат і примусили провідну верству перейти на іслам . Зі свого боку Візантія пробувала насадити в Хазарії християнство ; місійну подорож серед хазар відбув у 860 -861 рр. Кирило-Константин . При допомозі візантійських місіонерів у Хазарському каганаті створено митрополію і 7 єпархій . На території Хазарського каганату мирно співіснували юдаїзм (провідна верства), іслам і християнство - як також і поганство, поширене і серед словянських племен.

У кінці IX ст. у причорноморські степи, контрольовані хазарами прийшли печеніги , які значно ослабили Хазарський каганат. Зі середини IX ст. сильним суперником для хозар стала Київська Русь, військові дружини якої часто проходили територією Хазарії до Каспійського моря .

У IX-X ст. вся політика і економіка (торгівля) Східної Європи зосереджувалася в трикутнику Візантія - Хазарський каганат - Київська Русь . Рівновага між цими державами була порушена з ослабленням Хазарського каганату і зростанням Київської Рус і.

За літописним описами, 862 року київське військо під проводом Аскольда і Діра визволило Київ від хазарської влади.

У 883 -885 рр. князь Олег визволив і племена полян та сіверян з-під хазарської залежності.

За князя Ігоря руське військо двічі (913 -914 і 943 -944 ) переходило через Хазарію на Каспійське узбережжя, де захопило чималу здобич. У поході проти Візантії (941 ) князь Ігор користувався підтримкою Хазарського каганату, серед його дружинників були і хазари християнського віровизнання.

Похід князя Святослава Ігоревича 964 -965 рр. на Хазарський каганат завдав йому, після 300-річного існування остаточного удару; були розгромлені міста Ітіль і Семендер , а Саркел , разом з північно-західною частиною (Тмутороканське князівство ) - приєднано до Київської держави. Але знищення Хазарського каганату не дало для Київської держави добрих наслідків, бо вона стала жертвою постійних нападів кочових народів зі Сходу.

Після перемоги Святослава хазари підпали під зверхність Хорезму і стали мусульманами .

985 року князь Володимир Великий пішов походом на болгар та хазар і після перемоги примусив платити данину.

Остання літописна згадка про хазар датується 1079 роком (про їх участь у змові проти князя Олега Святославича , якого схопили в Тмуторокані й відправили у Візантію). 1083 року князь Олег, повернувшись до Тмуторокані , стратив хазар-змовників.

Після занепаду Хазарського каганату хазари поступово змішувалися з тюрксько-половецьким оточенням і згодом цілковито зникли.

Сестренцевич стверджував, що Казари були справжні Словянські Сармати.... що Казари говорили послов"янські.... що Болгари й Казари мали одне наріччя, котре було словянське.

Київська Русь виявилася самим могутнім і послідовним ворогом Хазарського Каганату. Майже півтора столітня визвольна війна східних словян проти хазарського каганату була завершена походом князя Святослава. Розтрощивши основні військові сили каганату на чолі з каганом і зруйнувавши основні опорні вузли хазар на Середній і Нижній Волзі, на Північному Кавказі й Нижньому Доні, князь Святослав позбавив влади й торгово-лихварську верхівку Хазарії основи їхнього паразитичного існування. "Хазарське царство зникло як дим відразу ж після ліквідації основної умови його існування: військової переваги над сусідами й тими економічними вигодами, які доставляло володіння найважливішими торговельними шляхами між Азією і Європою. Оскільки інших підстав для його існування не було, воно під ударами більше сильної Словянської держави - Київської Русі, розсипалося на складені свої частини, що надалі розчинилися в половецькому морі", - трактує історію хазар найбільший її знавець М. І. Артамонов.

1. Артамонов М. И. История хазар. - Л.,1962. 2-е Изд. СПБ.,2001.

2. Борисенко В.Й. Курс української історії: з найдавніших часів до ХХІ ст.: Навч. посіб. - К.: Либідь, 1996. - 616с.

3. Голб Н. Прицак О. Хазарско-еврейские документы X в. - М.-Иерусалим,2000.

4. Греков Б.Д. Киевская Русь. - М., 1953.

5. Грушевський М.С. Історія України-Руси. - К.,1991. - Т.1. -С.14.

6. Грушевський М. Степ і море в історії України // УІ.-1991-1992.- Ч.110-115.

7. Давня історія України. Упор. П.П. Толочко , Д. Н. Козак , С. Д. Крижицький - К.: Либідь. 1994.

8. Домбровський О. Студії з ранньої історії України. - Львів,Нью-Йорк,1998. - С.413.

9. Дорошенко Д. Нарис історії України. - Т.1. - К.,1992.

10. Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович . - Париж, Нью-Йорк: «Молоде Життя», 1954-1989.

11. Заходер Б. Н. Каспийский свод сведений о Восточной Европе: Горган и Поволжье - М.,1962

12. Кестлер А. Тринадцатое колено: Крушение империи хазар и ее наследие . - СПБ, 2001. Коковцов П. К. Еврейско-хазарская переписка X века. - Л.,1932.

13. Магомедов М.Г.Образование Хазарского каганата: По материалам археологических исследований и письменным данным М.,1983.

14. Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій . - К.: Либідь, 1997.

15. Минорский В. Ф. История Ширвана и Дербента . - М.,1963

16. Насонов А.Н. «Русская земля» и образование территории Древнерусского государства. - М., 1951.

17. Новосельцев А.П. Восточные источники о восточных славянах и Руси VI-IX вв. В кн.: Древнерусское государство и его международное значение. - М., 1965.

18. Новосельцев А. П. Хазарское государство и его роль в истории Восточной Европы и Кавказа . - М.,1990

19. Плетнева С. Хазары. - М., 1976

20. Приходнюк О. М. Відносини словян із тюркомовним світом // Старожитності І тисячоліття нашої ери на території України: Зб. наук. праць. - К.: Інститут археології НАН України, 2003. - С. 127.

21. Пріцак О. Походження Русі.- К.: Обереги, 1997.- Т. І.- С. 53.

22. Рыбаков Б. К вопросу о роли Хазарского каганата в истории Руси. - Советская Археология, XVIII. - М., 1953

23. Рыбаков Б.А. Киевская Русь и русские княжества XII-XIII вв. - М., 1982.

24. Толочко П.П. Київська Русь. - К.,1996. - С. 341.

25. Хазары . - М. - Иерусалим, 2005.

26. Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності: Курс лекцій: Навчальний посібник. - К.: Либідь, 1999. - 480с.