Ґрунтові водорості лісів Українського Полісся - Автореферат

Переважна більшість ґрунтових водоростей - мікроскопічні обєкти, які присутні в будь-якому ґрунті. Водорості можуть успішно застосовуватись для збагачення ґрунту азотом, підвищення його водотривкості та водоутримуючої здатності, рекультивації антропогенно порушених ґрунтів, захисту грунтів від ерозії та з метою вирішення проблем охорони природи (оцінка токсичності грунтів, розробка науково обґрунтованих методів землекористування та ін.) (Москвич, 1969, 1972, 1973; Мартынова, 1988; Штина 1991; Lukesova, Komarek, 1987; Lukesova, 1993). Успішне використання ґрунтових водоростей в зазначених напрямках гальмується недостатньою вивченістю ґрунтових водоростей деяких регіонів України, зокрема, Українського Полісся (УП). Робота була самостійним розділом проекту №5.3/194 "Флорогенетичні комплекси ґрунтових водоростей України" Державного фонду фундаментальних досліджень при ДКНТ України. Користуючись створеною базою даних про розповсюдження водоростей у ґрунтах різних фізико-географічних зон України, виявити специфіку ґрунтової альгофлори лісів УП.Відмічено, що за флористико-систематичним та еколого-ценологічним дослідженням ґрунтових водоростей, Україна є на сьогодні однією з найбільш вивчених країн світу, в її грунтах знайдено біля половини видів світової ґрунтової альгофлори. За копютерною базою даних про розповсюдження водоростей у ґрунтах України, створеною на основі літературних джерел та неопублікованих даних І.Ю.Костикова, А.М.Солоненка, П.О.Романенка, А.А.Леванця, Т.М.Дарієнко О.В.Рибчинського та Т.І.Михайлюк, для грунтів України наводиться 863 види водоростей. На теперішній час, по даній зоні опубліковано лише пять праць (Кондратьева, 1951; Андреева и др., 1983; Кабиров, и др., 1991; Степанов и др., 1994; Андреева, Чаплыгина, 1995). Згідно з наведеними роботами, в грунтах Українського Полісся було знайдено 82 види водоростей. Таблиця 1 Кількість видів водоростей, знайдених у грунтах України та її окремих фізико-географічних зон (за компютерною базою даних, без врахування даних дисертаційної роботи автора)На основі літературних джерел подана характеристика географічного положеня, рельєфу, клімату, гідрографії, грунтового покриву та рослинності Українського Полісся.Матеріалом для нашої роботи послужила 91 обєднана грунтова проба, що відібрана за загальноприйнятою у грунтовій альгології методикою (Голлербах, Штина, 1969). Проби були зібрані протягом 1989-1996 рр. під час стаціонарних та маршрутних досліджень грунтів під лісовими фітоценозами на території УП. В Чернігівському Поліссі було відібрано 20 обєднаних грунтових проб, Київському - 36, Новгород-Сіверському - 6, Волинському (Шацький національний парк) - 11, Житомирському (Поліський природний заповідник) - 18 проб. Камеральне опрацювання зібраного матеріалу проводили за допомогою культуральних методів: грунтових культур зі скельцями обростань, грунтово-водних культур (Голлербах, Штина, 1969), а також агаризованих культур на середовищах Болда (з нормальним та потрійним вмістом азоту) (Arce, Bold, 1958). Ідентифікацію видового складу водоростей проводили на основі дослідження культур, переважно альгологічно чистих.Виявлення видів, широко розповсюджених в грунтах інших регіонів України і вперше відмічених для грунтів УП, вказує на недостатню вивченість грунтових водоростей УП. Аналіз розповсюдження знайдених видів у грунтах різних зон України виявив, що лісова грунтова альгофлора Українського Полісся включає види, широко розповсюджені в лісових фітоценозах лісостепової зони, Українських Карпат та види з найбільшою частотою трапляння в УП. За систематичною структурою на рівні відділів, грунтова альгофлора лісів УП найбільш подібна до таких Українських Карпат та лісостепової зони України, найвіддаленішими виявились лісові альгофлори Гірського Криму і степової зони. Порівняння структури грунтових альгофлор різних фізико-географічних областей УП на рівні провідних родин показало, що всі вони характеризуються переважанням представників родини Chlamydomonadaceae. Для зясування ступеня спорідненості альгофлор різних фізико-географічних областей УП, було проведено порівняння альгофлор за коефіцієнтом флористичної спільності Жаккара і побудовано дендрит спільності альгофлор (рис.1).Описуючи альгоугрупування, враховували середню кількість видів на пробу, середню різноманітність видів основних таксонів, виділяли комплекси видів з високим траплянням, а в їх межах - найбільш специфічні види для даних альгоугрупувань. Найціннішими та найбагатшими за кількістю видів виявились альгоугрупування соснових і березових лісів зеленомошних та соснового лісу лишайникового Поліського заповідника, далі йдуть альгоугрупування соснових і березових лісів орлякових та соснового лісу чорничного Новгород-Сіверського Полісся.У грунтах УП переважають представники з відділу Chlorophyta - 209 видів, за ними йдуть Xanthophyta - 46 видів, Bacillariophyta та Cyanophyta - по 13 видів, Euglenophyta - 3 види, Dinophyta - 1 вид. Більшою видовою різноманітністю в структурі загальної альгофло