Ґрунти заплав малих та середніх річок Північно-Західного Причорномор’я - Автореферат

Правильна оцінка властивостей і потенційних можливостей грунтового покриву долин річок, моніторинг стану заплавних земель дозволить визначити доцільність їх освоєння, збільшити продуктивність угідь, що вже знаходяться у використанні, вирішити екологічні проблеми ефективного функціонування грунтів долин річок Причорноморя. У генетичному грунтознавстві питання генези заплавних (алювіальних) грунтів, їх класифікації, меліорації та сучасної еволюції мають дискусійний характер. встановленні географічних закономірностей прояву і особливостей функціонування елементарних ґрунтових і ландшафтно-геохімічних процесів, що визначають диференціацію ґрунтового покриву, розвиток і еволюцію заплавних грунтів. Дослідження проводилися в межах двох геоморфологічних районів - Західно-Причорноморської плоскохвилястої і Дністерсько-Бузької лесової рівнин - в заплавах річок Когильник (базовий обєкт у першому районі), Барабой (базовий обєкт малої річки), Великий Куяльник (базовий обєкт у другому районі), а також річок-балок системи Сухого лиману, Тилігул, Сосик та інших. Розроблена концепція грунтоутворення і формування структури грунтового покриву в заплавах малих і середніх річок північно-західного Причорноморя, яка відображає взаємоповязаність функціонування основних елементарних грунтових і ландшафтно-геохімічних процесів в умовах просторово-часової неоднорідності природних та антропогенних факторів.Аналіз історії досліджень заплавних грунтів дозволяє виділити три періоди: період описової характеристики земель у ХІХ сторіччі; період спорадичної аналітичної характеристики грунтів, започаткований А.І. Найбільш потужним фактором диференціації грунтового покриву заплав є галогенез, що проявляється в різних типах соленакопичення і ступенях засолення грунтів у залежності від зонально-кліматичних і геоморфолого-геологічних умов заплав. Існуюча факторно-екологічна класифікація заплавних (алювіальних) грунтів, у якій грунти частково підміняються ландшафтними поняттями (болотні грунти, лучні грунти), а таксономічні одиниці виділяються не на основі твердо встановлених однозначних критеріїв, є не повною і нераціональною для діагностики грунтів. У грунтах заплав малих і середніх річок північно-західного Причорноморя виявлені і досліджені наступні типи глею: 1) типовий, що проявляється при перерозподілі та акумуляції сполук заліза в помірно-відновних умовах; 2) сульфідний, що проявляється при закріпленні заліза у формі сульфідів, і має значне поширення в засолених з інтенсивно-відновними умовами глейоземах і солончаках; 3) прихований, що проявляється у так званих “криптоглейових” грунтах із механізмом гальмування типового оглеювання. Беручи до уваги численність ОВ-систем у грунті, а також індивідуальну природу розвитку глейового процесу, запропоновано оцінку інтенсивності розвитку глейового процесу через співвідношення ОВ-буферності (сталості ОВ-потенціалу при затопленні) у зональних і заплавних грунтах: К = Тз 200МВ / Тд 200МВ ·100, де Тз 200МВ і Тд 200МВ є час (у годинах), необхідний для зниження Eh до 200 МВ відповідно у зональних і досліджуваних (заплавних) грунтах при їх затопленні.Серед основних факторів функціонування певних структур грунтового покриву в заплавах річок виділяються ті, що обумовлюють формування літологічного профілю грунтів, процеси гумусонакопичення, оглеювання і засолення. У долинно-заплавних ландшафтах північно-західного Причорноморя визначено шість сімейств грунтів - стратоземи, лучноземи, глейоземи, злитоземи, солончаки і агроземи, - які поділені на 18 типів грунтів, виділених на основі діагностичних горизонтів, що в поєднанні з іншими генетичними горизонтами та ознаками формують відповідні типи будови грунтових профілів. У північно-західному Причорноморї злитогенез відбувається в акумулятивних ландшафтах з відкладами болотно-старичної фації за умови монтморилонізації порід, оглеювання, злитизації, вертисолізації та виникнення літогенного водного режиму - самоекранування грунтів від підгрунтових вод потужною монтморилонітово-глинистою товщею і циклічного поверхневого перезволоження-пересихання у створених псевдоавтоморфних умовах. Елементарні грунтові процеси гумусоутворення і гумусонакопичення, засолення, осолонцювання і солонцево-ілювіальний, глеєутворення і злитизація складають основу комплекту ЕГП долинно-заплавного грунтоутворення у північно-західному Причорноморї: а) накопичення й трансформація органічної речовини у заплавних грунтах визначається типом умов гуміфікації і відбувається у формі: 1) накопичення детриту; 2) накопичення власне гумусової речовини і 3) вуглефікації рослинних решток.

Основний зміст роботи