Здатність організму протистояти втомі. Загальні поняття, фізіологічні та біоенергетичні основи, вікові, статеві та індивідуальні особливості розвитку рухової витривалості. Розвиток витривалості в молодшому, середньому та старшому шкільному віці.
При низкой оригинальности работы "Рухова витривалість школярів в легкій атлетиці та її розвиток", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
З фізіологічної точки зору ця здатність визначається здібністю організму протистояти втомі, яка представляє собою процес, що виник і розвивається під час роботи і супроводжується рядом змін в організмі, які призводять до падіння його працездатності. Маючи меншу потужність в порівнянні з анаеробною, аеробні процеси завдяки значним запасам вуглеводів та жирів можуть забезпечити виконання роботи протягом тривалого часу. Окислювальний механізм забезпечує ресинтез АТФ в умовах безперервного надходження кисню в міхотондрії мязових клітин та використовує в якості субстратів окислення вуглеводи (глікоген та глюкозу), жири та ліпіди (жирні кислоти) та частково білки (амінокислоти). Аеробна продуктивність залежить, від таких функцій дихальної, серцево-судинної систем і системи крові: а) обміну газів в легенях, тобто легеневої вентиляції, який характеризується хвилинним обсягом дихання; б) дифузією кисню з альвеол у кров - насичення крові киснем, яке лімітується в основному кисневою місткістю крові (характеризується кількістю еритроцитів та відсотком змісту гемоглобіну), та кровопостачання легенів, яке зумовлено щільністю капілярної мережі навколо легеневих альвеол та інтенсивністю кровообігу;З віком у дітей та підлітків збільшується вага і обєм серця, змінюється співвідношення його відділів та положення у грудній клітині, диференціюється гістологічна структура серця та судин, удосконалюється нервова регуляція серцево-судинної системи. В тих же випадках, коли навантаження має помірну інтенсивність, ефективність дихання та кровотоку при забезпеченні тканин киснем значно збільшуються, хоча й не досягають рівня дорослих, бо забезпечуються більшою напругою кисню в альвеолярному повітрі та більш високою атреріально-венозною різницею по кисню. Так, значно збільшується обєм серця, найбільше збільшення у дівчаток доводиться на вік 12-13 років, а у хлопчиків - на вік 13-14 років. Найбільший річний приріст показників анаеробної продуктивності відзначається у хлопчиків у віці 13-14 років, а у дівчаток на рік раніше, тобто в 12-13 років. Старший шкільний вік (з 15 до 17-18 років) припадає на закінчення підліткового (хлопчики 13-16 років, дівчатка 12-15 років) та початок юнацького (юнаки - 17-21 рік, дівчата - 16-20 років) вікового періоду постнатального розвитку людини.Для розвитку витривалості в молодших класах використовують такі методи: безперервний рівномірний, безперервний перемінний, ігровий та елементи змагального. Біг малої інтенсивності відповідає потужності 50% МСК, швидкості 35-40% максимальної (за результатами бігу на 20 м з ходу), ЧСС у молодших школярів до 150 уд/хв., з такою інтенсивністю діти долають від 2 до 3,5 км (7-10 років). Поперемінний метод в молодшому шкільному віці використовується у вигляді змішаного пересування - біг в сполученні з ходьбою - і може використовуватись в основному для слабо підготовлених учнів та на початку учбового року. Рухливі ігри - один з основних засобів, які використовуються для розвитку витривалості, будуть сприяти ігри, в яких рухові дії повторюються багаторазово за тривалий час. У молодшому шкільному віці на протязі всього року для розвитку витривалості необхідно використовувати біг з малою та помірною інтенсивністю, а для школярів з низьким рівнем фізичної підготовленості змішане пересування.В середньому шкільному віці необхідно забезпечити розвиток аеробних можливостей, які вже в силу підліткового періоду визначаються найбільшими величинами відносно МСК та показниками активності кисневого обсягу. Для розвитку витривалості в середньому шкільному віці також, як і в молодшому, використовується безперервний рівномірний біг. Динаміка навантажень на початку навчального року така ж, як і в молодших класах (поступове збільшення часу або дистанції досягає 1800 м (11 років) - 2500 м (15 років), можна збільшувати швидкість бігу з великою інтенсивністю. Біг з великою інтенсивністю можна використовувати в роботі з дітьми з доброю та відмінною фізичною підготовленістю. Навантаження в стрибках зі скакалкою на перших уроках (10-11 років - 2 хвилини, 13-14 років - 2,30-2,45 хвилини, 14-15 років - 2 хвилини) через кожні 2 уроки підвищується за рахунок збільшення тривалості вправи на 8-12 сек, доводячи в кінці чверті до 3 хвилин 30 секунд (10-11 років) і 4 хвилин (13-14 років), 14-15 років - час стрибків зі скакалкою 3-3,5 хвилини.Проводити розрахунок швидкості бігу та контроль за нею можна, використовуючи таблицю (Г.П. Цю таблицю можна також використовувати й для диференціювання фізичного навантаження з врахуванням різного рівня фізичної підготовленості старшокласників: ті, хто має кращу підготовленість в бігові на витривалість, можуть бігти з більшою інтенсивністю. Біг зі швидкістю 40-50% максимальної чергується з прискоренням зі швидкістю 70-90% максимальної (від 100 м до 600 м) на відрізках різної довжини; чим більша довжина відрізка, який пробігається з підвищеною швидкістю, тим більший час повільного бігу. Для дівчат перемінний метод може використовуватися як змішане пересування - чергуван
План
План
1. Загальні поняття, фізіологічні та біоенергетичні основи витривалості
2. Вікові, статеві та індивідуальні особливості розвитку рухової витривалості
3. Розвиток витривалості в молодшому шкільному віці
4. Розвиток витривалості в середньому шкільному віці
5. Розвиток витривалості в старшому шкільному віці
1.
Список литературы
1. Волков Л.В. Виховання фізичних здібностей учнів. - К.: Рад. шк., 1980. - 102 с.
2. Зациорский В.М. Физические качества спортсмена. - М.: Физкультура и спорт, 1970. - 200 с.
3. Коробченко В.В. Легка атлетика. - К.: Вища школа, 1977. - С. 60.
4. Легкая атлетика / Под ред. Н.Г. Озолина, В.И. Вороненка, Ю.Н. Примакова. - М.: Физкультура и спорт, 1989. - С. 65.
5. Матвеев Л.П. Теория и методика физической культури. -М.: Физкультура и спорт, 1991. - С. 181.
