Рух української громадськості за національну початкову освіту: кінець ХІХ ст. - 1917 р. - Автореферат

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім.І.І. РУХ УКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДСЬКОСТІ ЗА НАЦІОНАЛЬНУ ПОЧАТКОВУ ОСВІТУ КІНЕЦЬ ХІХ - ПОЧАТОК 1917 р.Науковий керівник - кандидат історичних наук, Щетніков Василь Петрович, професор кафедри історії України Одеського національного університету імені І.І.Мечникова. Офіційні опоненти: - доктор історичних наук, професор, Шкварець Валентин Павлович, професор Миколаївського навчально-наукового інституту Одеського національного університету ім.. І.І.Мечникова, завідувач кафедри українознавства. кандидат історичних наук, доцент, Агафонова Надія Василівна, доцент кафедри історії України Одеського державного економічного університету. З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Одеського національного університету ім. Особливої актуальності воно набуло на початку ХХ ст. у звязку із подіями 1905-1907 років та діяльністю Державної Думи усіх чотирьох скликань. освіта початковий патріотичний рух У дисертації зроблено спробу дослідити рух патріотично настроєної інтелігенції за національну початкову освіту і тим самим заповнити прогалину в історіографії теми.У кінці XIX - на початку XX ст. процес становлення системи початкової освіти в Україні зазнавав період надзвичайно бурхливої трансформації. У дискусіях теоретиків “чистої” освіти все частіше лунали голоси прибічників створення самобутніх національних шкіл, котрі явочним порядком, “таємно” від влади, навчали школярів за своїми програмами, що були співзвучними з їхнім національним менталітетом і виховували етнічну самовідданість. Актуальність теми полягає у відтворенні обєктивної картини історичної дійсності, в якій проходила боротьба громадських організацій і політичних партій за створення неповторної національної початкової школи у кінці XIX - на початку XX ст. Боротьба за національну школу в Російській імперії в кінці XIX - на початку XX ст. найрізноманітніших політичних сил - це своєрідний лакмусовий папір для того, щоб визначити демагогічність, відвертість, декларатизм, популізм, раціональність програми тієї чи іншої політичної партії у сучасному українському парламенті, що розглядають свої культурологічні програми, як беззаперечну істину. Основною метою роботи є реконструкція історичної дійсності, у якій протікала боротьба громадських організацій і політичних партій у кінці XIX - на початку XX ст. у Російській імперії за створення початкових національних шкіл; виділення обєктивних і субєктивних причин, які формували прийоми і методи політичної боротьби різних груп за національну школу; аналіз процесів формування усталених позицій і програм партій і організацій щодо перспективного розвитку початкової національної школи.Вважаємо, буде правомірним увесь комплекс джерел структурно поділити на дві основні групи: 1) джерела, що відтворюють діяльність політичних партій і організацій у реформуванні початкової освіти в Російській імперії; 2) джерела, що відображають діяльність громадських організацій і окремих персоналій у вдосконаленні початкової освіти в Україні першої чверті ХХ століття. Для вивчення поставлених у дисертації проблем залучено великий комплекс джерел, які систематизовано таким чином: урядові документи; документи партійних організацій; документи громадських організацій про реформу початкової школи в Україні; архівні матеріали( Державний архів Миколаївської області, державний архів Київської області, Державний архів Одеської області, Державний архів Полтавської області, було оброблено 20 фондів ); українська преса 1905 - 1917 рр. як джерело вивчення проблеми боротьби різних політичних сил за створення нової національної системи освіти; У другому розділі дисертації “Питання початкової національної школи в Державній Думі” досліджено становище та умови розвитку національної початкової освіти наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст., показано боротьбу за реформування початкової освіти у Державній Думі усіх чотирьох скликань, роль та місце українських фракцій в цьому процесі, подано аналіз культурологічних складових програм українських політичних партій, які виступали за впровадження національної освіти. Найвизначнішим складовим елементом національно-визвольного руху в Україні, особливо на початку ХХ століття, стали вимоги розвитку освіти та науки на національній основі. Політична програма фракції відкидала ідею відокремлення України від Росії, натомість вимагала автономії, місцевої самоуправи, української мови у школі, суді, церкві, створення кафедр української мови, літератури та історії в університетах, вчительських семінаріях.